Важливий та вигідний привілей – право монополії на утримання аптеки в місті Володимирі ченцям василіанам надав польський король Станіслав Понятовський в 1786 році. XVIII століття відзначилося розвитком вітчизняної аптечної справи. Лікарське обслуговування перебувало в руках приватних осіб та монастирів. Для поповнення аптек сировиною при них створювалися спеціальні аптекарські сади та городи, що дало можливість наприкінці XVIII століття практично відмовитись від імпорту лікарських рослин. В асортименті лікарських речовин у той час переважали рослини (80%), потім йшли хімікати (9-10%) і речовини тваринного походження (7%).
З лікарських форм в аптеках готувалися настої, відвари, мікстури, краплі, сиропи, чаї, порошки, мазі, свічки, пластирі. Гостра конкуренція спонукала фармацевтів виготовляти також лікувальні вина, мінеральні води, м’ясні бульйони, супи в брикетах, косметичні засоби та інше. Прикладом зразкової аптеки того часу може бути Харківська аптека, яку очолював Петро Піскуновський, перший аптекар-українець.
Для володимирської аптеки у 1786 побудували кам’яний будинок, у якому було п’ять кімнат різного призначення: для обробки сировини, виготовлення ліків та їх видачі, велике горище для сушіння рослин і мінеральної сировини, холодний підвал для збереження речовин, що швидко псуються.
З 1891 року храм та будівлі які належали монастирю василіан стають резиденцією володимирських православних єпископів. Після цього аптека у 1901 році переходить у власність Щуровського і Стецького. Управляв нею провізор Тржасковський.
Фото 1. Аптека василіан по вулиці Монастирській (нині Миколаївська, намятка місцевого значення Келії христорождественського монастиря (житло священників).
Фото 2. Вивіска аптеки А. Коломийського. Вхід до костелу Розіслання Апостолів (нині собор Різдва Христового). Фото зроблено під час австрійської окупації
Антоній Коломийський, отримавши диплом магістра фармацевтики у Харківському університеті у 1909 році, та пройшовши практику у найбільших аптеках Харкова – Ферайна і Коха, у 1912 році приїхав у Володимир-Волинський та викупив стару аптеку василіанів у тодішньої її власниці Матильди Стецької.
З метою покращення технічного стану приміщень (будівлі було більше 100 років), Коломийський зробив ремонт, а також оновив аптечне обладнання. Спочатку працював сам, а потім найняв свого учня – Юзефа Скрицького, а також хлопця для підтримки порядку; пізніше аптекар розширив існуюче на той час виробництво мінеральних вод.
Як згадує його донька Ірена у своїх спогадах «Moj ojcec I jego apteka» у «Gazeta Farmaceutyczna» за 2000 рік: «У 1913 році, отримавши дозвіл, в м. Орел Московської області на фабриці мідних котлів тато закупив обладнання для виробництва мінеральної води, а саме 2 великі мідні машини з необхідним оснащенням. У просторих приміщеннях колишнього монастиря василіанів розпочалось виробництво мінеральних вод, зокрема магнієвої, гіркої, содової, а також різноманітних лимонадів. Продукція мого тата набула популярності у Володимирі та прилеглих районах». [4]
Нам невідомо в якому році Антоній Коломийський перевіз аптеку на вулицю Пілсудського, бо ми лише маємо фрагмент «Gazeta Farmaceutyczna», а не цілу статтю та в “Ksiega adresowa Polski» за 1930 рік зустрічаємо запис, що його аптека знаходилася на вулиці Пілсудського (нині Ковельська), а сам власник жив на вулиці Дубніцка (Дубниківська), 19. Нині це вулиця Сагайдачного. В підтвердження також маєму світлину з аптекою на вулиці Пілсудського.
Фото 3. Праворуч – аптека А. Коломийського
Маємо уривок спогадів дочки Антонія Коломийського Ірени Коломийської-Кот з «Gazeta Farmaceutyczna» де вона згадує свого батька:
«Після закінчення війни Ірена разом з чоловіком повертається до Щечіна. Дізнавшись про вагітність, переїздить до Бочні, де умови життя були більш безпечними – у Щецині ще тривали бої із залишками німецької армії. Там вона працює фармацевтом у місцевий аптеці пані Шимановічової, де вона працювала до війни. У 1946 році Ірена народила доньку. Чоловіку Ірени Феліксу дають посаду в дирекції залізниці в м. Катовіце, а незабаром і помешкання у Забружі, куди і переїздить сім’я. В Забружі Ірена працювала в аптеці, де норма за зміну становила 100 виписаних рецептів. Умови життя були важкими, особливо скрутно було з продовольством.
Фото 4. Антоній Коломийський з дочкою Іреною
Сім’я батька Ірени на той час жила в Любліні. Саме вони вмовляють доньку переїхати. У 1949 році сім’я Ірени переїжджає до Наленчова. Там жінка знаходить єдину аптеку Юзефа Конечного, вдова якого якраз була у пошуку фармацевта. Будівля аптеки була досить гарною – робота відомого дизайнера Віткевича, однак вона абсолютно не відповідала потребам аптеки. В експедиційному приміщенні (приміщення відпуску продукції) по середині стояла пічка, яку називали «козою», а від неї через усе приміщення вела труба; у рецептурному приміщенні опалення не було взагалі, асистентка взимку змушена була працювати там в рукавичках. Посеред суворої січневої погоди Ірена вирушає фурою до Любліна і власноруч привозить звідти кахель для пічки. З того часу по всій аптеці було тепло.
У 1951 році аптеку націоналізували. Ірена залишилась керівником над двома асистентками, а також вона взяла на роботу батька – Антонія Коломийського, якому на той час було 84 роки. Батько готує обох працівниць до екзамену у фармацевтичний технікум, який відбувся у «Цефарм» в Любліні. З того часу «Цефарм» почав відправляти своїх студентів із всієї Польщі до них на стажування.
В ті часи в аптеку навідався Станіслав Пронь, засновник музею фармацевтики у Кракові. Він зібрав 4 скрині аптечних пам’яток. Ірена із власної сімейної колекції передала на музей фармацевтики, який пізніше був відкритий у Любліні, радієвий апарат з радієвим блоком, який був запропонований Марією Складовською-Кюрі з Парижу ще перед війною, а також 10 капсул з паперовим написом «Порошок від головного болю для дорослих «Стара аптека А. Коломийського у Володимирі-Волинському».
Про знамениті ліки «Когутик» у своїх спогадах «Володимир, яким ми його пам’ятаємо. Людські долі» на розповіла племінниця Олександра Цинкаловського Грабарчук Наталія. Вона згадувала, що у місті була колись дуже хороша аптека Коломийського. Дідусь Микола Цинкаловський часто туди заходив коли йшов з праці, щоб купити «Когутіка», це були ліки, які допомагали йому від головних болів.
Джерело: Стародавній Володимир.
