Митрополит Луцький і Волинський Михаїл у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці очолив Божественну Літургію в однойменному храмі міста Ковель.
Про це повідомляють на сторінці Волинської єпархії ПЦУ, - пише ВолиньUA.
У богослужінні, зокрема, взяли участь: декан Благовіщенського округу Ковельського деканату і настоятель собору протоієрей Василь Мичко, старовижівський декан протоієрей Іван Зеленко, декан Петро-Павлівського округу Ковельського благочиння протоієрей Андрій Сех, міський голова Ігор Чайка.
У слові високопреосвященний зазначив, що Бог створив людину за Своїм образом і подобою. Він не залишає її навіть якщо вона спіткнеться. Щоб визволити людей від гріха, Господь пообіцяв прислати Спасителя. Але Спасителя має хтось народити. Колись жінка, що не могла народити, була у поневірянні. Тож чому ми акцентуємо на дітонародженні? Жіноча місія на землі – народжувати, а чоловіча – трудитися. Господь дає силу для праці.
Архієрейськими відзнаками нагороджено активних парафіян, хористів. Духовенство відвідало могилу попереднього настоятеля протоієрея Петра Левочка та відслужило заупокійну літію.
Протягом сотень літ Благовіщенська церква в Ковелі боролася за звання головного храму міста, була закрита і перебудована кілька разів.
Історія цього Божого дому починається за князів Сангушків, коштом яких зведена, ймовірно, в 1505 р. Першою згадкою про храм є грамота 1549-го про передачу його королевою Боною під опіку священникові Михайлу.
В 1829 р. до нього приєднано Хрестовоздвиженську церкву. Поруч, за 100 метрів, був Воскресенський собор. Порівняно з ним церква Благовіщення Пресвятої Богородиці мала набагато бідніший вигляд. Але 1848 р. Воскресенський собор повністю знищила пожежа. Головною православною святинею Ковеля стає Благовіщенський храм.
Згодом Хрестовоздвиженська церква змогла отримати власний прихід, що дозволило відібрати землі у Благовіщенки. Храм почав поступово занепадати. Після того як 1877 р. відновили Воскресенський собор, тут стали припинятися богослужіння, і врешті його вирішили закрити. У 1903 р. храм знов освячено і відкрито. 1928 р. сюди прибув з еміграції єпископ Ігор (Губа), правили українською мовою.
У 1961 р. атеїсти храм закрили і створили краєзнавчий музей, потім спортивний комплекс. Але 1991 р. сформовано релігійну громаду, Божий дім знову став діючим. У 1992–2005 рр. настоятелем був священник Петро Левочко (тоді йшла боротьба за утвердження Київського патріархату). В 2005-му настоятелем став протоієрей Василь Мичко, відбулося святкування 500-ліття Благовіщенського собору.
Наступні події: 2006 р. – повернуто хреста із центрального купола старого храму; 2008 р. – віднайдено фундамент вівтарної частини давньої церкви; 2010 р. – оновлений собор освячено; 2012 р. – віднайдено ікони євангелістів Йоана, Луки, Марка (написані в 1912-му); 2011–2014 рр. – виготовлено і встановлено новий іконостас; 2015 р. – святкування 510-ліття святині; 2017–2019 рр. – частковий ремонт (перекриття собору).
