Безпліддя змушує сімейні пари шукати вирішення своєї проблеми різними шляхами. Хтось звертається до народних цілителів, хтось – до спеціалізованих клінік репродуктивної медицини. Та деякі жінки зважуються мати справу зі спермодонорами. Один з таких – Іван Голота з Вінниччини.
Про це пише Вісник.
Мріє про Чингісханове плем’я
Коли Іванові було тридцять, його шлюб тріснув по швах. Чоловік зізнається: на той час жив у столиці, мав чотирьох дітей і був не проти народження ще кількох малюків. Та здоров’я дало збій. Аби набратися сил, вирішив повернутися у рідне село на Вінниччині. Дружина ж таке бажання чоловіка не підтримала.
– Я демонстративно зрадив. І вона мені дала звільнення, – зізнався Іван. – Не виправдовую себе. Але саме тоді й поставив собі ціль у 250 тисяч дітей.
Надихнула чоловіка історія голландця Еда Губена. Той до 34 років не мав жодного разу близькості, поки не дізнався, що тисячі пар не можуть народити дитину через чоловіче безпліддя. Він здав аналізи, і виявилось, що його біологічний матеріал є чудовим для зачаття. Спочатку Ед співпрацював з медичною клінікою, однак потім вирішив діяти самостійно – пропонував безкоштовний секс в обмін на майже гарантоване зачаття. Його послугами почали користуватися жінки з різних країн світу! Відомо про понад сотню народжених від Губена дітей. Усіх він знає на ім’я та час від часу бачить.
Іван Голота вирішив поставити собі більш амбітну ціль і замахнувся на ціле, як він висловився, «Чингісханове плем’я». Розпочав з оголошення у соціальних мережах. Так і написав: «Безоплатна допомога з натурального зачаття дитини. Усім позитивної відповіді не обіцяю. Можу ввічливо відмовити, якщо пара з нас не вималюється. Це основне, що відрізняє мою пропозицію від банального запліднення за гроші. Це краще за будь-яке пробіркове богохульство (ЕКО)». І у його село поїхали жінки!
«Спермодонорський монастир»
– Мені такий спосіб робити жінок щасливими здався чудовою ідею, – розповів Іван. – Я побачив, наскільки гострим є попит на таку допомогу. Хоч, зізнаюсь, спершу моє оголошення мало дещо жартівливий зміст. Але я швидко зрозумів: жінки усе сприйняли серйозно.
– Чи запитували ви у когось довідки про стан здоров’я? А у вас? – стали цікавитися журналісти в Івана Голоти.
– Ні, все побудовано на довірі. Головне – жінка має перед іконами присягнути, що істинно хоче мати дитину. Тільки після цього спілкування продовжиться. Зрозумійте: потреба у такому донорі – завжди драма і відчай. Це не хобі, не робота – це місія.
Мовляв, пробірка – гра у спортлото. А от Бог гарантує результат. Чоловік став називати себе «монахом у миру». Хоча одного з головних постулатів чернецтва – цнотливості – не зміг дотриматися. Та у цьому вирішив не каятись, запевняючи, що секс потрібен лише для зачаття, а в усьому іншому його життя цілком монаше.
До речі, у минулому Іван Голота – дизайнер. Він працював над оздобою кількох монастирів. А коли усамітнився на Вінниччині, розробив проєкт… спермодонорського монастиря. Бо переконаний: ченцями стають найпочесніші люди, і гріх, щоб вони не розмножувалися.
У церкви – свій погляд на дії Івана. Адже секс без шлюбу вважається гріхом. Не у захваті від ідеї спермодонора-волонтера й офіційні медичні клініки. Кажуть, матеріал, який вони використовують в роботі, перевірений, безпечний, а які гарантії дасть простий сільський дядько? І цитують надпис на дверях відомої датської компанії, яка офіційно забезпечує спермою медичні клініки по всьому світу: «Сперму дурнів не беремо!»
