Ще з радянських комуністичних часів суспільство привчили ставитися до природи як до ресурсу, покликаного задовольняти непомірні апетити держави. Сировинне споживацьке ставлення до природних багатств, хижацьке добування корисних копалин, нехтування рівнем забруднення територій в ім’я соціальної імперської утопії, – все це характеризувало тодішню соціально-економічну модель. І не могло не спричинити згубних наслідків для природи.
В Україні з того часу психологія суспільства змінилася мало. Бурхливі ринкові відносини, слабкий контроль з боку природоохоронних структур лише поглибили екологічну катастрофу. Сміття, яке ми бачимо на вулицях, на узбіччях доріг, у лісі чи біля водойм – це наслідок деформованої суспільної свідомості. Без її зміни вирішити проблему забруднення довкілля нереально.
Наведу трохи сумної, але реальної статистики. Україна з 2012 року посідає перше місце у світі за кількістю сміття на душу населення. Загальні обсяги відходів, які накопичилися за роки незалежності в нашій країні, досягають 30 мільярдів тонн. Чорне море стало морем, в якому більше плаваючого пластику, ніж риби.
Щодня українці використовують 5 одноразових поліетиленових пакетів. Щороку кожен українець продукує близько 330 кг сміття. Офіційна площа сміттєзвалищ в Україні становить понад 40 тисяч кілометрів квадратних. Це величезна територія, яка за площею дорівнює Нідерландам або Данії. В нас фактично відсутня комплексна переробка сміття. Якщо у Європі до 70% сміття переробляється, то в Україні – лише 7%. Решта ж просто захороняється. Таким чином ми отримуємо моторошні апокаліптичні пейзажі, які щороку розширюються. Зупинити цей процес неможливо, так як в державі досі функціонує тільки один завод зі спалювання сміття. А переробці піддається лише кілька відсотків відходів.
Між тим, у Європі на переробку віддають 70% сміття. Нещодавно країни великої сімки домовилися до 2030 року забезпечити переробку 100% пластикових відходів. В Україні ж зараз відсутні навіть можливості для переробки звичайних пластикових стаканчиків.
На Волині стан справ не кращий. Сміттєзвалища області вичерпують свій ресурс. Напруга зростає. Точииться багато розмов про будівництво новітнього сміттєпереробного заводу. Але темпи втілення цих ідей у практичну площину жахливо повільні. Швидше на Місяці збудуюють космічну станцію для освоєння глибокого космосу, ніж у Волинській області з’явиться перший сучасний сміттєпереробний завод. Ініціатива щодо заборони поліетиленових пакетів, підтримана на останній сесії Луцької міськради, правильна. Однак, це капля в морі, яка кардинальним чином не врятує ситуації.
Але природа не буде чекати. Своїм експлуататорським ставленням до планети людство поставило її на межу нової хвилі масового вимирання тваринного і рослинного світу. Вчені вже назвали процеси, які відбуваються на Землі, початком шостого вимирання. Зміна клімату, нові смертельні хвороби, шкідливе отруєне довкілля – це тільки пролог катастрофи, яка наближається. І якщо вчасно не зупинитися, люди теж можуть стати її жертвами.