Свято Катерини можна вважати одним із найколоритніших серед жіночих свят, бо в цей день дівчата ворожать і заклинають долю. Гадання – найрізноманітніші, в залежності від регіону проживання. З давніх-давен ворожать по зорях, місяцю, на воді, вогні, за допомогою тварин, лініях долоні, сновидіннях, голосах, на свічках, на дзеркалах, квітах, зернах тощо. Дівчата, зазвичай, на ворожіння одягали найкращий одяг, чепурилися. У коси заплітали стрічки та на шию вішали гарне намисто.
До сходу сонця слід піти у сад та й зрізати гілочку вишні, поставити цю гілочку в воду і чекати до свята Меланки. Якщо до Меланки гілочка зацвіте – то цього року буде обов’язково укладений шлюб. А ще напередодні Катерини дівчата клали під подушку листочки з різних дерев, помічаючи таким способом кілька хлопців. Серед листочків мав бути яблуневий, що символізував подальше дівування. Вдосвіта дівчина вставала і просила меншого брата витягти один листочок, який витягне – за того піде заміж.
Ввечері дівчата сходились до однієї оселі і варили борщ та кашу. Коли сонце зайшло вже далеко за північ, дівчата брали миску з вечерею, загортали її в новий рушник і йшли «заклинати долю». По черзі вилазили на ворота і, тримаючи в руках вечерю, тричі гукали: «Доле, доле, йди до мене вечеряти». Якщо в цей час заспіває півень – доля обізвалася та й наречений буде зі знатного роду ще й багатий. Коли ж півень не заспівав, дівчина журилася, а ще гірше, коли з неба в той момент падала зірка – це означало, що доля згасла. Якщо в цю мить загавкав собака – то чоловік буде вірним та ще й трохи сварливим, якщо заіржав кінь – чоловік буде роботящим.
А для тих у кого довге терпіння є теж цікаве гадання на цибулині. Дівчата беруть по цибулині та ставлять на них якісь розпізнавальні знаки, щоб було зрозуміло чия цибулина і садять їх у воду. Чия швидше проросте та дівчина перша вийде заміж.
Якщо жінка хворіла, вона два тижні до свята не прала сорочку, а на Катерини знімала її з себе, несла до річки і опускала в воду, щоб змити все недобре. Ніяких надмірних веселощів не дозволяється, бо триває Пилипівка, Різдвяний піст. На ці вечорниці не годилося було кликати музики, приносити горілку. Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам не можна, бо треба йти додому, аби не прогнівити власну долю. Існує й багато природних прикмет, які в давнину старалися помічати і віщували, що чекає їх блищим часом:
«Як на Катерину холодно, то буде голодно»
«На святу Катерину ховайся під перину»
«Катерина по воді, то Різдво по льоді»
У наш час звичай ворожіння на свято Катерини трохи призабувся. В основному більшість ворожінь втратили своє магічне значення, до них ставляться як до свого роду веселої розваги, але свідомо чи несвідомо кожен прагне побачити своє майбутнє і вірить, що зустріне свою долю. Як відомо, кожне весело проведене свято залишає приємні спогади і навіть сподівання на щасливе подружнє життя, яке неодмінно подарує свята Катерина. І скільки б не пройшло віків, та давні традиції зберігаються і цінуються. А поки живуть традиції – живе й народ.
