На війні з російськими окупантами загинув 21-річний Герой з Горохова Луцького району Богдан Дацюк.
Про це повідомила його сестра на своїй сторінці у фейсбуці Яна Никитюк, - пише ВСН.
Як повідомили у Горохівській міській раді, Богдан Дацюк народився у селі Вільхівка 2 жовтня 2001 року. Він був хорошим сином, товаришем, побратимом.
«Заступник командира бойової машини-навідник-оператор, вірний військовій присязі, у бою за батьківщину загинув 16 жовтня 2022 року неподалік с.Опитне Покровського району, Донецької області», - йдеться у повідомленні.
Про дату зустрічі Героя та чин похорону буде повідомлено додатково.
Як повідомляють у соцмережах, зв'язок із Богданом Дацюком зник 16 жовтня 2022 року у Донецькій області. Рідні сподівалися, що воїн живий, проте, на жаль, нещодавно підтвердили його загибель.
Відомо, що 21-річний Богдан Дацюк воював у «гарячих точках». За словами сестри, Герой передчував свою загибель.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Колишній тренер луцької «Волині» залишив посаду керівника Асоціації ветеранів футболу України
«Все братику так сталося, як ти говорив.... Ти повертаєшся на своє День народження додому на щиті. Ти Герой для нас усіх, але навіщо мені він, якщо я тебе більше ніколи не обійму, ніколи не будемо сміятися та говорити до ранку, і хто мені тепер скаже : «мала я тебе люблю, дякую, що ти у мене є.....Ти казав ти все мені сказав, як ти хочеш....
Ти казав, що ти не піднімеш зброї і не станеш на коліна перед ворогом, який хоче знищити наш народ так усе і сталося! Ти не опустив зброю, ти не став на коліна.Ти був патріотом своєї країни і ти гордо про це говорив! Заради вас я там, заради того щоб ви жили.
- Яна, що я бачив за свої 21 рік.... служба в армії, три місяця гражданки і ось 8 березня 2022 рік і я на нулю в Сєвєродонецьку....
- Витягнув 15 тіл побратимів, щоб вони не лежали на полі бою, бо я б так не хотів....
- я не можу бути тут, совість мучить....
- вийшов з Сєверодонецька.... Я живий....я чекала того повідомлення згризавши лікті....
Я живий Бог мене зберіг вийшовши вдруге з Пісків.
Поранення мінне, посічені ноги .....але ти повертаєшся до своїх побратимів, отримуєш молодшого сержанта....
- Не знаю чи втретє вдасться .......
15 жовтня ранок....я заходжу ....
Якщо вмру, то поховайте мене в Україні. Останні твої слова.... Ми шукали, ми чекали, ми вірили....трималися за соломинку.... Але ти приходив до нас усіх, ти нас попереджав....
Що ти повернешся...», - йдеться у дописі.
