7 лютого 2019 року до Володимира-Волинського на літературну зустріч завітав письменник, політик та громадський діяч Володимир Яворівський. Письменник розповів про те як за 4 місяці написав книгу про Чорнобиль, про те як росіяни вкрали українську історію і звісно поділився творчими планами.
Про літературу і прихід у політику
Яворівський зізнався, що ніколи не думав, що стане політиком, бо готувався бути письменником. Його батько постійно казав: «Володька, ти там пишеш – пиши. Але ніколи не лізь в українське питання».
- А в нашій родині розстріляний дядько Дмитро у 1940 році. Я не раз казав, якби мій батько встав, а він трагічно загинув - його переїхав трактор на полі, і побачив, куди його син зайшов і чим займається, то, мабуть, би не витримав.
Я прийшов у літературу у молодому віці, ще був зеленим студентиком. Мені було 17 років як до нас в Одеський університет приїхав Михайло Стельмах – класик української літератури. Приїхав, якось помітив мене і попросив, щоб я дав свої оповідання. Він забрав їх до Києва. Я подумав – «забрав і десь викине». Коли десь через два-три тижні в «Літературній Україні» вийшла ціла сторінка з моїми творами і його передмовою. З тих під я прийшов у літературу. Написав багато романів, повістей.
Ніколи не думав, що мені доведеться займатися політикою. Вже був написаний роман «Ланцюгова реакція», «Вічні Кортеліси» за який я отримав у дуже молодому віці національну премію Тараса Шевченка. Моє життя складалося щасливо і, звичайно, я думав, що і надалі залишатимусь літератором. Але гримнув Чорнобиль і я вирішив поїхати і побачити все своїми очима. Доньку першокласницю відправив до далеких друзів у Карпати, сів у машину та поїхав у Чорнобильську зону. Бачив ці покинуті села з яких буквально вчора вивезли людей. Десь ще борщ доварювався на літній плиті, десь ще кури неслися, десь собаки ще бігали, але людей вже не було. Це таке моторошне відчуття…
Я жив там десь два місяці і, звичайно, набачився всього. Зустрічався з багатьма людьми, з мамою Валерія Ходимчука, який в реакторі і похований. Коли звідти приїхав до Києва, то буквально за 4 місяці написав роман «Марія з полином у кінці століття», який мені приніс міжнародне ім’я. Сьогодні цей роман перекладено на найбільше мов світу – 28. Останнє його видали японці після того як у них сталася трагедія на Фукусімі.
Єльцин любив чарку і зробив дві фатальні помилки
Коли Яворівського висунули кандидатом у народні депутати СРСР - посміявся з цього. Проти нього, як опозиціонера, кинули 2-х секретарів ЦК і навіть героя Радянського Союзу Телятнікова – пожежника, який поливав водою реактор ЧАЕС.
- Вранці довідуюся, що виграв вибори і мені треба їхати до Москви на з’їзд і звичайно, що приєднуюся до опозиційної групи Сахарова і Єльцина.
Я працював у комітеті Єльцина. У мене були дуже гарні стосунки з ним. Я ніколи не забуду одного епізоду. Коли ми приїздили на засідання комітету, кожен привозив зі своєї республіки щось з чим можна було потім посидіти і випити по чарці. А він був великий спеціаліст по цьому ділу. Якось я привіз українську з перцем. Він бере цю пляшку, тримає і каже: «Володя, а что это такое что хохли меня опять надули?». Питаю в чому справа. А там українською написано – українська з перцем. А він каже: «Написано украинская три перца, а перца только два».
У Єльцина було дві фатальні помилки. Перша – війна в Чечні, а друга – це Путін.
Княгиня Ольга і переписана Росією українська історія
Чимало Володимир Яворівський розповів про свій новий роман «У мене вечеряв Ісус». Він про княгиню Ольгу і над автор працював 3 роки.
- Ми повинні знати витоки нашої країни, звідки вона почалася, хто був першим князем і знав, що це Україна. Всі логічні кінці вивели мене на княгиню Ольгу. Ні Олег Віщий, ні Ігор чоловік Ольги, не вони були засновниками, але саме Ольга доклала найбільше зусиль до об’єднання князівств. Власне, з Ольги починається і назва Україна.
Росія вкрала українську історію та приписала собі і ще й багато вигадала.
Ми у школі вчили знамениту Куликовську битву, де Росія перемогла Золоту Орду. Сьогодні чесні російські історики говорять про те, що археологи перерили всю територію, де нібито відбувалася битва, і не знайшли жодного шматочка заліза. А тоді вже були щити, мечі, списи і щось у землі мало бути. Нічого нема! Виходить, що це була бійка, говорячи сучасною мовою, двох банд.
Коли Петро І зрозумів, що історії російської немає, а з переламаним хребтом є Україна, у якої така історія – вирішили, а навіщо вигадувати історію як є можливість забрати її в українців. При Петрові у 1727 році ми стаємо малоросами.
У літописі описано зустріч Ольги з Ігорем, що він поїхав на полювання за 900 кілометрів і там її зустрів. Навіщо їхати болотами і хащами, коли княжі лови були на Хрещатику, який називався козиним болотом. Я дослідив і з’ясував, що спершу Петро, а потім і Катерина створили таємну комісію завданням якої було зібрати у всіх українських монастирях літописи та історичні документи і привезти до столиці Росії. Завдання комісії було переписувати і виправляти усі наші історичні документи. Потім їх видавали у російських сводах. Сьогодні немає, фактично, жодного оригіналу літопису. Головний літопис Нестора Літописця Катерина тримала у себе в спальні півтора року. Звичайно, їм хотілося поселити Ольгу у себе, щоб раптом що сказати – це наша княгиня, а ви українці не маєте до неї ніякого відношення. У романі я її повертаю нам, до полянського князівства.
Через роман «Найдовша ніч президента» Катерина Ющенко не віталася з Яворівським
Один з невеликих романів «Найдовша ніч президента» Яворівський написав без прізвищ головних персонажів. У ньому йдеться про те, як один президент зрозумів, що він програв вибори, а інший зрозумів, що виграв їх. І от один іде під ранок до іншого домовлятися, що його не будуть чіпати.
- Вийшов цей роман. І от якось я лечу до Львова. Дивлюся Катерина Ющенко теж летить тим самим рейсом, іде повз мене і не вітається. Я ж її дуже добре знаю, бо ж ми з дружиною, до президентства, бували у них і вони у мене. Прилітаємо до Львова. Я тихенько йду позаду неї і кажу, слухай у мене таке враження, що Віктор прочитав мій роман, що ти зі мною не вітаєшся. Вона так гірко усміхнулася і я зрозумів, що Ющенко прочитав.
Розповів Володимир Яворівський і про те, що підтримує отримання Українською Церквою Томосу і про свою внучку, котра, коли з нею у магазині розмовляють російською каже: «Говоріть до мене українською». Не оминув увагою і роман над яким починає працювати – це буде книга про Івана Мазепу «Іван окаянний».
Ярослава Вознюк
