Пакт про ненапад, який озвучив Лукашенко — це чергова фантазія Лукашенка. Йому б дуже хотілося вийти з цієї ситуації сухим, він не хоче тонути вслід за російським кораблем. Тому він спробує якось видумати для себе чергові шляхи для відходу від відповідальності. Пакт про ненапад — це така спроба продати білоруському народу, а найперше — українському, мовляв, Лукашенко не співагресор, не ворог, не злочинець, а він такий миротворець.
Про це пише Франак Вячорка, білоруський журналіст, медіаексперт у NV.
Ясно, що жодного пакту з ним не може бути, поки він дозволяє розташовувати російські війська на білоруській території, тренувати їх, щоб потім бомбити українські міста та села. І жодного пакту, жодних умов з ним не може бути заключено, тільки тому, що він незаконний, нелегітимний. 2020 року він програв вибори і зараз утримує владу кримінальним чином, з порушенням білоруської конституції і міжнародних норм.
Росія хоче тримати Лукашенка наскільки це можливо. Цей статус вигідний і Лукашенку, і Путіну. Чи хоче Лукашенко введення білоруських військ в Україну? Я думаю, що ні, тому що це одразу обернеться для нього трагічно. Чи хоче Росія вводу білоруських військ в Україну? Я думаю, що теж ні, бо це не змінить ситуацію на фронті, але створить багато проблем і для Лукашенка, і для Путіна.
Їм зараз вигідно використовувати Білорусь як такий великий барак для тренування своїх військ, для ремонтування своєї техніки, для створення постійного тиску на Україну, щоб відтягнути українські Збройні сили від сходу, де йдуть справжні бойові дії.
А ця тисяча кілометрів спільного кордону між Україною і Білоруссю — розтягує всі ці сили. І ці всі вкиди, що сьогодні почнеться напад чи завтра, в першу чергу має інформаційну мету. Ми бачимо, що Росія фінансово підтримує Лукашенка, дозволяє йому обходити санкції Заходу, тому треба дуже швидко закривати лазівки. І теж Росія відтермінувала виплату боргу лукашенківського.
Він повинен виплачувати мільярди доларів в 2023 році, Росія це відтермінувала до 2028−2033 року. Майже на 10 років дали Лукашенку карт-бланш, щоб він міг якось утримати свою владу, нагодувати своїх посібників, свої збройні сили, і виконувати роль такої буферної зони між країнами НАТО та Росією.
Лукашенко зараз продає таку ідею, що це завдяки йому війна не прийшла в Білорусь і це утримує апарат від втечі, від саботажу. Як тільки буде змінений статус-кво, відразу почнуть втікати. Так само близькі до Лукашенка люди. Ми це пам’ятаємо в лютому: за два роки не були стільки переходів на наш бік, стільки контактів з представниками режиму і силовиками, як після початку війни. Люди побачили, що Лукашенко втягує Білорусь у війну і почали швидко шукати собі шляхи відходу.
Лукашенко це пам’ятає, тому зараз пробує заспокоїти Білорусь, мовляв: все буде гаразд, Україна нам ворог, але все буде гаразд. Я при владі, тому білоруські війська не підуть. Але ми знаємо, що не Лукашенко це вирішує, це вирішуватиме Росія. В першу чергу, коли Путін накаже, то у Лукашенка не буде багато вибору. Щодо обстрілів у відповідь: я думаю, що це до всіх вже дійшло. Зараз перебуває на кордоні з Україною брестська бригада, яка потрапить під обстріли.
Будь-яке втручання білоруських військ — це відразу, вся стабільність, весь картковий будинок лукашенківського режиму розвалиться на очах. Навіть не за тижні чи місяці, а за години. І цей страх у Лукашенку живе, він це дуже розуміє. І тому зараз між краплинами дощу спробує якось балансувати, маневрувати і відходити.
Зараз близько 12 тисяч російських військових, які перебувають на тренуванні у Білорусі, здебільшого це мобілізовані з Росії протягом останніх двох-трьох місяців. Деякі вже пройшли ці тренінги, ці навчання і поїхали на фронт, на кордон з Луганщиною здебільшого, чи на окуповану територію. Але вони від'їжджають без обладнання, недостатньо треновані, їх просто посилають на війну як м’ясо. Вже прибувають нові мобілізовані. Як правило, російський військових тримають окремо від білоруських, тому що росіяни не довіряють ані білоруським офіцерам, ні солдатам взагалі.
Міф, що білоруська армія підтримує російську цілком — це не зовсім так. Вони використовують інфраструктуру, техніку, аеродроми, ремонтні заводи, але білоруси це не підтримують. Теж з Білорусі вивезли мінімум, це дані підтверджені, 200 одиниць броньованої техніки, в тому числі танки, близько 110−120 — це танки. Вивезли багато ракет, якими вже відстріляли росіяни по Україні з різних територій. Запусків з білоруської території від 6 жовтня не було. В тому числі тому, тому що немає чим стріляти, немає кому стріляти. Але це не значить, що запусків не відбудеться.
Ще багато російських літаків МіГ-ів є на білоруській території: вони прилітають, відлітають, тренуються. Що змінилося? Вони переобладнали частину МіГ-ів на несення Кинджала і можливе застосування цих Кинджалів. Ми не знаємо, скільки Кинджалів є у них в бойовому стані, готові до використання, але є такий ризик. Щоб накопичити достатньо впливу, щоб вести якусь наземну операцію, треба два-три місяці мінімум.
Це не питання сьогоднішнього дня. Коли б вони зараз почали накопичувати, то тільки до березня чи квітня було б достатньо сил. Але Україна набагато краще підготовлена, білоруські партизани набагато краще підготовлені. Тому, коли така спроба буде відбуватися, спротив буде набагато більшим, навіть ніж це було на початку війни.
