На заплавах річки Прип’яті та її притоки Стоходу на Волині, які утворюють територію Національного парку “Прип’ять-Стохід”, знаходять притулок до 200 видів птахів.
Серед великих птахів – гуси, качки, лелеки. Побачити вертку комишівку – велика удача. Біля болотної загати можна зустріти рідкісну північну орхідею, карликову березу й журавлину. Секрети появи боліт – особливості тутешнього полісся, - пише uatv.ua.
“Цей край на північному сході Волинської області є водозбірним для всього регіону. Тобто, фактично всі води, які течуть на північ, потрапляють до Прип’яті. З іншого боку, це найбільш збережена ландштафна територія, тут є найрізноманітніші тварини й рослини, які зустрічаються на Волині”, – розповів заступник директора з наукової роботи НПП “Прип’ять-Стохід” Михайло Химин.
Під охорону цю територію взяли ще у 80-х роках ХХ століття, коли створювали заказники уздовж річок Прип’ять і Стохід. Останні 11 років унікальні водно-болотні угіддя оберігаються Національним природним парком, який розкинувся на 40 тис. га землі.
Мешканка села Сваловичі Катерина Труш живе у цих краях 80 років, із самого народження, і пам’ятає, яким судноплавним був тутешній річковий шлях, як уздовж берегів ходили пароплави, прямуючи до Білорусі: “Чоловіки тут ловили рибу, а потім здавали її. Був такий заготівельник, який возив рибу в Пінськ”.
Зараз річка обміліла, замість торгових суден по ній ходять байдарки і моторки. Місцями піщане дно можна побачити неозброєним оком.
“Це вплив меліорації. Протягом 20 років в окрузі осушувалися болота, через що річка обміліла. Ґрунтові води пішли глибше на 1,5 м. Вся ця місцевість була заболочена, а болотам властиво утримувати воду”, – пояснив старший науковий співробітник НПП “Прип’ять-Стохід” Юрій Корх.
Береги заростає очеретом, рогозом, покриваються мохом, поступово утворюючи товсту кірку на поверхні водної гладі – так зароджуються мезотрофні болота.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 400 кілограмів коропа і білого амура, 100 кілограмів товстолоба: на Волині зарибнили кар'єри
Озеро Рогізне у заплаві річки Прип’ять – єдине місце в парку, де є такі болота. Характерна прикмета мезотрофного болота – суцільний килим сфагнового моху, який здатний вбирати величезну кількість води і довго її утримувати. На такому ґрунті виживають тільки низькорослі дерева.
У нацпарку є 5 озер, і кожне відрізняється за розміром і походженням. Одне з найбільших – озеро Люб’язь.
Є кілька версій, чому так назвали річку Прип’ять. Одна з них пов’язана з водою в період межені, коли найнижчий рівень води при п’яті, тобто “Прип’ять”. Так трапляється наприкінці літа – на початку осені. Мілководдя зустрічається частіше на перекатах і поворотах. Водночас глибина тут може сягати і 5-7 м. Варто відзначити, що ці водно-болотні угіддя – міжнародного значення і, згідно з Рамсарською конвенцією, перебувають під особливою охороною.