Життя часто підносить важкі випробування. Для Наталі Лотоцької із села Рудня Рожищенського району Волині це випробування хворобою сина. Її Арсенко народився з рідкісною вродженою вадою – у нього немає одного очка.
Та родинна турбота та майстерність світових хірургів творять дива, - пише Вісник.
Дев’ять операцій в Україні результату не мали
Арсен Васечко – неймовірно жвава і допитлива дитина. Ходить у перший клас. На перший погляд і не дуже помітно, що він не такий, як інші дітки. Бо поки ми, дорослі, балакаємо, він встигає і математику зробити, і книжечку почитати і доповнити розповідь батьків. Він поводиться звичайно, як будь-яка інша дитина. Бо, здається, й сам не помічає своєї вади й не реагує боляче на неї.
Коли під серцем Наталі з’явилося маленьке життя, вона була неймовірно щаслива. Вагітність проходила без особливостей, почувалася добре, нічого не докучало. Тож на пологи поїхала в районну лікарню. Жінка з трепетом чекала тієї найпрекраснішої миті, коли почує плач новонародженого малятка. Але після радісного повідомлення медики ошелешили сумним: «В дитини вроджена аномалія – відсутність лівого ока. Анофтальмія».
Вона глянула на сина, й не могла повірити, що почуте – правда. Адже на місці лівого очка немовлятка бачила повіки, на них – війки. Хотілося вірити, що все це якась страшна помилка! Та медики запевнили: під повіками немає очного яблука, це тільки шкіра, що «обтягує» череп.
Для молодої мами це прозвучало страшно. Певно, до такого вироку долі не готовий ніхто. Але вона вперто вирішила: будь-що допоможе дитині жити повноцінно!
І почалася її боротьба за сина. Лікарняні палати у Луцьку, Києві, Тернополі… Дев’ять операцій! І врешті щире зізнання медиків: «В Україні вам вже ніхто не зможе допомогти».
Допомогти погодилися в Гамбурзі
– Я дуже вдячна усім медикам, які намагалися допомогти Арсенкові. Бачила, як вони щиро вболівають за мою дитину. Та, на жаль, операції бажаного результату не дали. То протез не тримався, то відкривалася кровотеча. Мені боляче було дивитися на те, як дитина мучиться. Бо між одними операціями проходило 6–8 місяців, а інші робили по дві на місяць, – намагається з усмішкою розповідати про пережите мама хлопчика.
Не витримав випробування рідний тато Арсена. Врешті сім’я розпалася. Та невдовзі у хлопчика з’явився справжній дорослий друг, якого швидко почав називати татом. Це другий мамин чоловік Вадим.
З яким теплом і турботою він розповідає про хлопчика! Про те, як возили дитя на консультації до українських світил, як добивалися помочі та з гіркотою приймали від життя кожну поразку. Хтось давно б махнув рукою. Мовляв, друге очко здорове – й тому радійте. Та не ці батьки. Вони розуміють, що відсутність очного яблука сприяє деформації черепа. І якщо не встановити штучне око, можуть настати для всього організму незворотні зміни. Тож продовжили далі шукати порятунку по світу. І вийшли на німецьких спеціалістів.
– Нам допоміг у цьому «Фейсбук», – розповідає Вадим Лотоцький. – Хресна мама Арсенчика розмістила на своїй сторінці оголошення про те, що потрібна допомога. А в неї у друзях є знайомі, котрі проживають у Німеччині. Так одні знайомі через інших допомогли зв’язатися з клінікою у Гамбурзі, яка погодилася взяти нас на лікування.
Арсенка повезли на обстеження і консультацію наприкінці листопада минулого року. Хірург, який мав оперувати, дав чіткі вказівки майстрам з виготовлення протезу. Назвали й суму, яку треба зібрати рідним, – 10 тисяч євро.
Благодійний концерт дав Арсен Мірзоян
Для звичайної сільської родини такі кошти непідйомні. А в Лотоцьких ще ж підростає менший синочок. І кинули люди клич про допомогу родині Арсена. Благодійний концерт у Луцьку в ім’я хворої дитини дав співак Арсен Мірзоян.
– Мені важко було повірити: відгукнулося дуже багато добрих і чуйних сердець. Хтось сто гривень передав, а хтось – кілька тисяч. Низький уклін кожному, – дякує мама дитини. – Усю потрібну суму нам вдалося зібрати за три місяці, й наприкінці березня синові зробили в Німеччині першу, а загалом десяту операцію.
Попереду влітку дитину чекає ще одна – найважливіша. Тоді прилаштують новий протез і спостерігатимуть, як його сприйме організм хлопчика. Та хороший результат роботи іноземних хірургів помітний вже сьогодні. Рухливість лівої повіки давно була втрачена, а нині Арсенко знову може кліпати! Якби вдалося потрапити до німецьких хірургів кілька років тому, запевняють, змогли б зробити, аби рухалося і все штучне око.
