Владу обирають не для того, щоби вона гарно виглядала на сторінках газет чи в телевізійному кадрі. Її обирають для того, аби вона добре виконувала, в першу чергу, господарські функції: слідкувала за інфраструктурою, громадським транспортом, станом житлово-комунального господарства. Так, принаймні, вважає депутат Нововолинської міської ради від ВО «Свобода» Вадим Киричук.
Власне, з ним і обговорюємо екологічні, земельні та кримінальні проблеми міста, а заодно – дізнаємося, чи є у міській раді Нововолинська опозиція до міського голови.
– Ви вже вдруге стали депутатом Нововолинської міської ради від ВО «Свобода», як охарактеризуєте роботу цього органу самоврядування?
– Міська рада нині працює за принципом: аби мер був задоволений. Усі проекти рішень, перед тим, як потрапити на розгляд депутатів, переглядає та «фільтрує» Віктор Сапожніков. Лише після цього вони потрапляють на розгляд депутатських комісій і мер дивиться, як депутати сприймають те чи інше рішення. Буває, що депутати під час обговорення в комісіях не згідні з якимось проектом рішення, пропонують зміни, проте більшістю голосів комісія приймає рішення винести це питання на розгляд сесії. А вже на сесії голова комісії каже, що рішення комісії – позитивне. Тобто, думку тих кількох депутатів, які мають зауваження, промерська більшість просто не сприймає, і тому реального обговорення питань на сесії практично немає.
Часто це виглядає просто недолуго, адже владу обирають не для того, щоб вона гарно виглядала на сторінках газет чи в телевізійному кадрі. Її обирають, аби вона добре виконувала, в першу чергу, господарські функції: слідкувала за інфраструктурою, громадським транспортом, станом житлово-комунального господарства. Більше того, будь-яку владу потрібно контролювати, аби чиновник не був підзвітний лише своєму начальнику.
– У ЗМІ нещодавно писалося, що за 40 хвилин сесії нововолинські депутати розглянули кілька десятків питань, тобто – у раді практично немає опозиції до мера?
– Практично кожна сесія проходить за якусь годину. Все обговорення по суті відбувається на депутатських комісіях та Дні депутата. Якщо ж на сесії хтось хоче поставити якесь запитання, розібратись у певних нюансах, то прихильники міського голови встають і кажуть, що це питання пройшло комісію, погоджене нею і далі закликають відразу голосувати. Щодо опозиції до нинішнього мера, то буду говорити за свою політичну силу: ВО «Свобода» – ніколи не голосувала, не голосує і не буде голосувати огульно, як хочеться комусь із посадовців, тож ми сьогодні чи не єдині – в опозиції до мера.
– Напевно, як член земельної комісії, можете сказати, яка ситуація з наданням землі учасникам АТО у Нововолинську?
– Якщо говорити відверто, то в місті немає землі під індивідуальну забудову. Не затверджено генерального плану міста і, фактично, якщо є одиничні ділянки під забудову, то депутати не хочуть обирати між воїнами, кому дати, а кого «відфутболити» за межі міста. Думаю, з проведенням реформи децентралізації та приєднанням до міста сільських рад – земельні питання для учасників АТО при бажанні можна буде вирішувати. Наразі ж земельні ділянки надаються за межами міста, і їх уже надано більше 300. Хоча мало хто хоче брати землю у селах. Разом із тим, варто відзначити, що Морозовичівська та Грядівська сільські ради надали таких ділянок найбільше.
– Як ставитесь до того, що Грядівська сільська рада вирішила приєднатися до міста?
– Думаю, вони зробили правильний крок до ліпшого майбутнього міста і своєї громади. Їхня територія межує з Нововолинськом. Наприклад, у селі Низкиничі через якихось 10 метрів – уже територія міста. Багато дітей із Гряд і Низкинич навчаються у школах міста, тут лікуються і працюють сільські жителі.
Складнішою є ситуація з Благодатним, яке входить до Нововолинської міської ради. У свій час його спеціально побудували для проживання гірників шахт №6 і №7, які нині не працюють. Воно – далеко від міста, і їм було би найкраще мати свою громаду і не залежати від міста. На мою думку, це селище мало би піти іншим шляхом – об’єднати навколо себе інші сільські ради і стати центром окремої ОТГ.
– Чому Нововолинська міська рада не спромоглася підтримати рішення про вивішування червоно-чорного прапора у визначні дні національно-визвольних змагань?
– Таке рішення було прийняте, але зі значними змінами, які докорінно викривлюють суть запропонованого нами. Наш, свободівський проект рішення, навіть не винесли на сесію, попри те, що ряд громадських організацій патріотичного спрямування його підтримали. Промерська більшість прийняла рішення, згідно з яким у місті не заборонено вивішувати червоно-чорний прапор на держаних і приватних підприємствах, а от на міській раді червоно-чорного прапора не буде. Про що це свідчить? Як на мене, про те, що наш мер Віктор Сапожніков формально вийшов з Комуністичної партії, а от совковий дух із нього не вийшов. Він, мабуть, боїться навіть сидіти у приміщенні, де час від часу майорітиме революційний прапор. Така половинчастість нас обурює: дорослі чоловіки і зрілі політики не стають у позу розкаряки.
У таку ж дивно-химерну позу мер міста став, коли йшлося про присвоєння загиблим у російсько-українській війні землякам звання «Почесний громадянин Нововолинська». Чомусь у сусідньому Володимирі-Волинському такі звання загиблим хлопцям присвоїли, а у Нововолинську до цього питання довелося повертатися декілька разів, допоки вдалося винести хоч якесь позитивне рішення. Така волокита – це ненормально!
– З якими проблемами до Вас найчастіше звертаються виборці?
– З екологічними. Людей дістав сморід «Пана Курчака». Після пафосного відкриття цього заводу нардепа Мартиняка нововолинці отримали додаткове джерело смороду та своєрідну «екологічну бомбу». На цьому підприємстві мали поставити очисні фільтри, щоби сморід виробництва не поширювався містом. Мало того, там зливали нечистоти просто в колодязь міської каналізації. Місто витрачало кошти на фільтрацію води після того, як її туди злило приватне підприємство. Могла бути велика екологічна катастрофа, яка через річку Буг зачепила б і Польщу, адже наші очисні станції не до кінця могли нормально профільтрувати воду з нечистотами.
Зрозумійте: ми – не проти підприємництва, але таке підприємство має бути за межами міста. За час моєї першої депутатської каденції ВО «Свобода» була єдиною фракцією, яка з цих же міркувань проголосувати проти надання земельної ділянки під завод «Пана Курчака». На нашу думку, ціна на земельну ділянку була дуже занижена, але найбільше нас насторожувала прилеглість до житлових будинків, а це – лише 300 метрів. Як показав час, ми були праві. Забійний цех збудували, махнувши рукою на усі екологічні норми. Але мер міста в цьому районі не живе – і аромати «Курчака» не нюхає. Він лише на камеру та публіку може покрутити носом, демонструючи награне обурення. За моєю інформацією, ситуацію виправляє «Кроноспан» – ставить нові фільтри і, сподіваюся, зрештою це вирішить проблему забруднення атмосферного повітря. Та, окрім «Коронспану», є багато інших підприємств, які забруднюють повітря в місті.
– Нововолинськ, на жаль, часто потрапляє у кримінальні новини чи дійсно у місті важка криміногенна ситуація?
– На жаль, із кожним днем – усе гірше й гірше. Найбільша проблема – це наркоманія. Нововолинськ – передовий у Волинській області за цією сумною статистикою, і велика кількість злочинів вчиняється «під кайфом». У місті – багато місць збуту наркотиків. Багато людей молодого віку стають залежними, і часом мені здається, що у Нововолинську наркомани за дозу можуть виконати будь-яке замовлення, навіть убивство. На мою думку, все це – результат неправильної економічної політики влади, відсутності нових робочих місць, гідної зарплати та цілковите проваленої так званої «реформи поліції».
– Які бачите позитивні моменти розвитку Нововолинська?
– Якихось яскравих позитивних змін поки не бачу. Інвестор не заходить, бо немає великих земельних ділянок. Перспективна молодь виїздить із міста за кордон. Шахти, які колись були основою економічно благополуччя міста, – закриваються. В будівництво 10-ої шахти вклали мільйони гривень, за більш як 20 років на цьому будівництві нажились усі уряди України – починаючи від часів Кучми та Ющенка і закінчуючи прем’єрством Тимошенко, Януковича, Яценюка та Гройсмана. А результат один: ця шахта й досі не працює.
На жаль, Нововолинських як місто не розвивається, бо законсервоване двома десятиліттями правління Віктора Сапожнікова. Він сконцентрував владу у своїх руках, як це колись робили секретарі ЦК Компартії. Без нього у місті не відбувається жодного призначення. Думаю, що ситуація зміниться зі зміною міського голови.
– Ситуація й у країні може кардинально змінитися після виборів президента. Кандидатів багато, але лише націоналістичні сили висунули єдиного кандидата – Руслана Кошулинського…
– Таке об’єднання націоналістичних сил є правильним, і це вселяє віру в перемогу наших ідей. Дуже грамотно оцінив ситуацію на цих президентських виборах економіст-аналітик, доктор економічних наук Йосиф Ситник. Він зокрема проаналізував, що в президенти пішли 9 висуванців від БПП, 12 – від ліберал-демократів, 22 – коміки і маріонетки, у тому числі – Кремля, і лише один націоналіст – Руслан Кошулинський. Я не вірю в те, що клоуни чи ліберали здатні побудувати заможну і самодостатню країну. На такі докорінні зрушення спроможні виключно націоналісти. Про кандидата-націоналіста практично не згадують у ЗМІ, ігнорують у соціологічних опитуваннях, але його програма – це не популістські гасла на кшталт «зменшу ціну на газ», а роками напрацьована програма ВО «Свободи».
Цінуйте свій голос на виборах президента України! За ваше право обирати полягли українські герої минулих років, Небесна сотня та новітні герої війни. Голос за Руслана Кошулинського точно не пропаде, оскільки не стане поживою для «фарбованих лисів» та «вовків у овечій шкурі». Вони напередодні виборів повдягались у вишиванки і вирішили, що вже перехитрили всіх. Не вірте провладним «аналітикам», які кажуть, нібито нічого не можна змінити. Зміни в країні залежать від кожного з нас і починаються тієї миті, коли ми схиляємося, щоб усвідомлено заповнити виборчий бюлетень…
Розмовляла Ярослава Вознюк
