Збірку лайок і прокльонів закарпатців опублікували в мережі. В регіоні зберегли прислів'я, приказки та примовки, які мають свої особливості.
На автентичній говірці жителі регіону можуть матюкатися. Є цілком цензурні лайки, як-от: "Качка би тя копнула", "Мачка би тя копнула", "Фрас тя знає", "Роздеру тя гигамана", "Розорвутя ги жабу", "Ставись ми в гиртанках скоминов".
Є прислів'я із побажанням лиха - вони мають характер прокльонів. Зокрема: "Гута би тя трафила", "Фрас би тя побив", "Грум би тя вдарив", "Нєвоя би тя взяла", "Чорт би тя взяв", "Заклявбисся", "Пропалабись", "Бокорвань би тя на язик всадив", "Корела би тя забрала", "Гомбиця би тя вбила", "Гигало би тобов", пишуть "Закарпатські новини".
Коли старі люди зневажливо говорять про інших, надають словам яскравого місцевого забарвлення і особливих емоцій. Звучить це доволі кумедно. Наприклад, діди називають дружин босорканями, бабішкерами, а вони, у свою чергу, іменують своїх чоловіків чортами, перунами, старими хренами.
Існує на Закарпатті місцевий лайливий фольклор: "Так би сь пушов, ги в яри лед", "Закрий рило, аби не вило", "Іди пуд три вітри", "Ти, марго єнна", "Ти, гад строкатий", "Страть ся, гаде строкатий", "Такийсь дурний, як талпа ґумова", "Дурнась, як папуча".
Люблять закарпатці лаятися також, згадуючи Бога: "Бога ти милого", "Бога ти материного", "Іштена ти небесного", "Сятилабисся", "Буг би тя побив", – кажуть закарпатці в пориві гніву.
Окремої уваги заслуговують і прислів'я. Усі вони взяті з життя і є справжнім джерелом народної мудрості. Скажімо, про п'яниць тут кажуть: "П'є, гі дуга (райдуга)", "П'є паленку, як райдуга воду", про нещирих людей: "На язиці - мед, а в сирцю - лед", про брехунів: "Пес бреше, а вітер несе", "Лем раз мож козу погнати на лед", про брудних: "Такий ись замащений, як комин", про нерозумних людей: "Голова в нього для того, оби лем шапку носити".
