Фото ошатної волинської дівчини з Володимира може багато розповісти про тогочасну моду.
Про це пише наукова співробітниця ДІКЗ «Стародавній Володимир» Орися Вознюк.
Світлина зроблена у 1917 році біля Собору Різдва Христового.
Дівчина одягнена у народний стрій. Видніється комір вишитої сорочки. Цікавим є той факт, що вишиті коміри на східній і західній Волині різнилися між собою. Комір в західній частині Волині низенький або стоячий, обшитий мереживом і маловишитий. Вважається, що мереживо до нас прийшло від сусідніх мазурів, які так прикрашають свої сорочки. В східній частині Волині носять широкі викладені комірці.
«На нашій дівчині ми бачимо сорочку з малим комірцем і дрібною вишивкою. Поверх сорочки дівчина одягнена в утеплений сачок або кусан. Вважалося, що цей елемент одягу прийшов у село з міста. Застібався на ґудзики або гаплички. Елементом оздоблення країв та коміра були фігурно прострочені смужки кольорової фабричної тканини, металеві ґудзики. Все, як на фото.
Звичай прикрашати голову квітами (квітчатися) був дуже поширений. Заплітаючи волосся у дві коси, дівчата обвивали їх навколо голови та закріплювали за ними квіти, що створювало враження одягнутого на голову вінка. Жінки ж покривали волосся наміткою. Вважалося, що заміжня жінка не може показувати своє волосся. "Засвітити волосся" — давній термін, що означав ходити з непокритою головою. Для заміжньої жінки це вважалося тяжким гріхом. За народними уявленнями, простоволоса заміжня жінка накликала неврожай, хвороби та пошесті.
Отже, наша героїня на світлині була ще дівчиною, адже "світила" своє волосся.
Ще однією особливістю є те, що наша дівчина носила дукач - традиційну нагрудну металеву прикрасу. Головний елемент прикраси - медальйон, який як правило, доповнювався додатковими ювелірними елементами такими як, бант та ін. В якості медальйонів в дукачах використовували круглої форми монети, жетони тощо», - розповідає Орися Вознюк.
