Для вирощування їжі людство використовує 4,4 мільйона км2 земної суші. Це більше, ніж територія Індійського субконтиненту – Індії, Пакистану, Бангладешу, Непалу та Шрі-Ланки разом узятих. Для поливу цих земель витрачають 760 км3 води – понад 300 мільйонів олімпійських басейнів щорічно. При цьому 40% цих ресурсів втрачається дарма.
Про це свідчать дані, наведені в останньому звіті WWF, – пише agronews.ua.
У спільному звіті Фонду охорони природи та транснаціональної роздрібної мережі Tesco йдеться про глобальні втрати продовольства на фермах. Щорічно близько 2,5 мільярда тонн їжі умовно викидають на смітник. За останніми оцінками, з усіх вирощених харчових продуктів 40% залишаються не з’їденими.
Звіт WWF вперше за 10 років досліджує втрати продовольства під час, до і після збору врожаю, а також у ланцюжках поставок, роздрібній торгівлі та споживанні. Так, понад 20% продуктів викидається на етапі виробництва, переробки й транспортування продовольчої сировини. Майже 10% псується через неправильні умови зберігання. Решту ми просто викидаємо на смітник, тому що не можемо спланувати свої покупки.
По-перше, таке явище має негативні екологічні наслідки. Виробництво їжі витрачає забагато землі, води та енергії та продукує близько 10% усіх парникових газів – удвічі більше, ніж річні викиди автомобільного транспорту в Євросоюзі й США разом узятих.
По-друге, існує соціально-етична проблема, адже за даними ООН у 2020 році 10% населення землі – понад 810 мільйонів людей страждали від недостатнього харчування. Враховуючи наведені факти, особливе занепокоєння викликає тенденція зростання цін на продовольство у світі.
Так, за даними Продовольчої й сільськогосподарської організації Об’єднаних Націй, у травні цього року після 11 місяців росту, ціни на продовольство стали рекордно високими за останні 10 років, не зважаючи на те, що світове виробництво зернових теж знаходиться майже на безпрецедентно високому рівні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Голосу» більше не існує: народні депутати виходять із партії
Боротися з втратою продовольства на етапах виробництва і поставок, а також регулювати ситуацію на світовому ринку продовольства – завдання урядів країн та міжнародних об’єднань. Але у зменшення загрози світової продовольчої кризи, кожен з нас теж може зробити свій внесок. Найперше – розумно планувати свої покупки, щоб надлишки їжі не доводилося викидати у смітник.
