Скільки можна лити, Скільки можна бавити слова? Вони – не діти! Між бетонні плити пробивається, Кричить трава: "Я – жива!"
Дайте їй руку, відступіть їй світла,
Дайте води!
Я ж бачила, я зрозуміла знак:
Усе навпаки і усе не так,
Навіть ти!
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло
В твоєму вікні.
Пообіцяй мені,
Хай навіть не збудеться,
Що "завтра" негайно
І невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені...
Зараз вимкнуть воду,
І я знов не встигну змити гріх,
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл,
Жбурне до ніг,
До твоїх ніг.
Цей світ речей, а речі хворі!
І ти вже тут, у тому хорі!
Йди на голос мій,
Йди на голос мій...
Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло
В твоєму вікні.
Пообіцяй мені,
Хай навіть не збудеться,
Що "завтра" негайно
І невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені...
Спокійних снів!
