Лідер гуртів «Тартак», «Був’є», «Ол.Ів.’Є», автор і виконавець власних пісень Сашко Положинський 1 лютого цього року прийшов у Луцький військкомат для того, щоби записатися в територіальну оборону. Однак одразу ж захворів на ковід.
Про це музикант розповів в інтерв'ю Еспресо.
«Я десять днів провалявся з ковідом, і потім, коли мені вже дали тест, що я здоровий, одразу ж в той день поїхав знову в воєнкомат і підписав контракт з луцьким батальйоном територіальної оборони. Чи з Волинським батальйоном? Не пам’ятаю вже зараз. Коротше кажучи, я підписав контракт, навіть зробив публікацію про це в соцмережах, але з’ясувалося, що не все так просто. Така була там процедура, не знаю чи вона ще зараз зберіглась, що я підписую контракт з ТрО, але це ще не значить, що ТрО підписує контракт зі мною. Тому що має пройти ще певний час, поки мій підписаний контракт разом з іншими підписаними контрактами збереться в якусь там купку, і ця купка їде в інше місто, де знаходиться керівник територіальної оборони всього Західного регіону. І там вже цей керівник все разом підписує, всі контракти. Отож, я підписав контракт, але зі мною його не підписали. 23 лютого пізно ввечері мені написав офіцер, який займається особовим складом, і повідомив, що зі мною контракт не підписали, тому що я писав заяву на вступ на ім’я військового комісара, а, поки я хворів, все змінилося, і треба вже писати заяву на командира батальйону. Тому мені сказали, що треба приїхати знову, переписати заяву вже на ім’я командира батальйону, ще заповнити якісь інші документи, і тільки тоді зможуть зі мою підписати контракт», – пояснив Положинський.
Він знову поїхав у штаб батальйоу, переписав заяву, але там йому сказали, що все одного його поки не візьмуть, бо їм потрібні люди з бойовим досвідом:
«Їдьте додому, збирайте тривожну валізку й чекайте. Валізка була майже зібрана. І я просто чекав три дні»
«Чекав три дні, і мене не покликали ні в тероборону, ні на які курси, ні на яку підготовку, зброї не видавали. І я, чесно кажучи, почувався покинутим. Аж тут бачу, що в Києві роздають зброю. І мій друг Арсен Мірзоян, який відвіз родину в Карпати, написав мені, що хоче повернутися в Київ і йому потрібен компаньйон, який міг би його на своєму транспорті забрати й відвезти. Тому що свій транспорт він лишав дружині Тоні. І я подумав, раз тут в теробороні я не потрібен, то поїду в Київ. Це був третій день нападу, якраз в той день, коли почали з’являтись деергешні групи ворожі. В столиці вже роздавали зброю всім, хто хоче її боронити. Ми хотіли боронити Київ. І ми поїхали на Київ. І вже коли я був в Києві, я відписався цьому офіцеру з Луцької тероборони. Написав, що я вже в Києві, і якщо я потрібен, мене можуть викликати з Києва, але поки я лишаюсь. І мені сказали лишатись поки в Києві. І з того часу з нашої тероборони я контактів, нажаль, не мав. Мене так туди й не покликали. Тому, вакансія лишалась вільною в ЗСУ для мене, і 16 травня я став бійцем 47-го окремого штурмового батальйону, який потім став 47-м полком і зараз стає 47-ю бригадою», – додав солдат.
Каже, що бойового хрещення не було – було хрещення обстрілами.
«Ми 10 днів були на передовій. Мені не вдавалося ні разу стріляти, але по мені стріляли багато разів. Не тільки по мені. По нас всіх. Нас обстрілювали з мінометів, обстрілювали з танків, ракети прилітали до нас. Наших колег з нашої роти, які стояли на інших позиціях, обстрілювали також літаки й гелікоптери», – ділиться Положинський.
Каже, повоювати ще не вдалося.
«У мене є тільки досвід перебування під обстрілами, в мене є досвід копання укриття, в мене є досвід переховування в укриттях під час обстрілів, в мене є сумний досвід перенесення поранених і загиблих, але бойового досвіду поки що немає» – зазначив Сашко Положинський.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Повідомили, які громади на Волині отримали генератори від проєкту USAID
