Творимо європейське майбутнє в новій парадигмі. Як обіцяли в Міжнародний день митника, представляємо громадськості оновлену концепцію історичної довідки Волинської митниці. ІІ зміст переглянуто під впливом глобальних подій, в епіцентрі яких опинилась Україна як суверенна держава, та в рамках деколонізації та декомунізації як процесів очищення історії від маркерів радянської імперської окупаційної політики.
Основні 5 тез прагнемо викласти максимально стисло. Кожна з них буде доповнюватись агрументами, фактами і сенсами. Готові до дискусій.
1. Вважаємо усталену історичну довідку про початок роботи Волинської митниці 18 грудня 1944 року, дати відкриття за наказом Митного управління Наркому Зовнішньої торгівлі СРСР тимчасового митного поста "Вовчий Перевіз", згодом перейменованого на "Ягодин", міфом. Він був породжений радянською пропагандою, але спростовується історичними фактами.
2. Знаємо, що розвиток митної справи нерозривно пов'язаний із розвитком держав, міжнародної торгівлі та капіталу. Правдиві дослідження спадщини волинських митників неможливі без урахування історій держав, які формували митну політику і диктували правила гри усім її учасникам. Зокрема, першу державу на місцевій землі створили дуліби у VI ст. У силу її розвитку об'єднавчий центр із Зимненського городища перенісся до розташованого у гирлі річки Гучва городища ВОлинь (тепер Польщі біля Хрубешова). Від цієї власної назви дулібів-бужан стали називати волинянами. У X ст. "Велика Волинь" об'єднувала уже 70 міст - більше будь-якої іншої тогочасної європейської країни.
Пізніше митну політику на Волині диктували князі Київської Русі, Галицько-Волинського та Великого Литовського князівств, шляхетне панство та королі Речі Посполитої, вельможі Всеросійської імперії, радянські партноменклатурники, а з 1991 року - Україна.
3. Погоджуємось, що на етапах розвитку митної справи під егідою кожної з цих держав можна знайти яскраві ілюстрації. Як збирали "цло" княгиня Ольга чи Ярослав Мудрий? Звідки замість "митника" з’явився «таможник»? Чому у древньому Лучеську митниками працювали переважно євреї, а митна реформа королеви Бони не прижилася? Які митні порядки встановлювали на шляхах "із німців у хозари" або "із варяг у греки"? Коли і хто вперше включив "неподання відомостей в митних заявах" до контрабанди? Чому в СРСР будь-яке переміщення товару без дозволу переслідувалося «за всією суворістю закону»? Як і для чого у 1944 році збудували мостові переходи через Західний Буг і чому дорога до "Ягодина" - найкоротша і найкраща "бетонка" в напрямку до Берліна?
Історична спадщина волинських митників справді дуже глибока, цікава і повчальна. Втім, віддаємо її подальше вивчення науковцям - історикам. Адже щоденна практика сучасної Волинської митниці давно позбавлена від феодальної містечковості, меншовартості "молодшого брата", стереотипів "визволителів третього Риму", "залізних завіс торгівлі" і ставлення до людини як до гвинтика у безжальних коліщатах диктатури.
4. Враховуємо, що в СРСР загалом скептично ставилися до митної справи, посилюючи західний кордон залізом, бетоном, колючим дротом та НКВДистами. Однак станом на 1991 рік "залізну завісу" уже розмивала інтенсивність туристичного руху та зв'язки "перебудовної" ринкової економіки із зарубіжними країнами. Митний пост "Ягодин" вийшов із підпорядкування Брестської митниці, перейшов на постійний денний режим роботи і був реорганізований у Ягодинську митницю. 18 лютого 1991 року, за наказом Головного управління Державного Митного Контролю №53, Ягодинська митниця була перейменована на Волинську. Зона діяльності закріплювалась за Шацьким, Любомльським, Володимир-Волинським та Іваничівським районами Волині. На решті території області у молодій українській державі діяли Луцька, Ковельська та Ратнівська митниці. 20 грудня 1996 року їх об'єднали в єдине ціле, відповідно до Указу Президента "Про створення регіональних митниць та митниць Державної митної служби України".
5. Істотні зміни у розвитку Волинської митниці відбулись після проголошення Незалежності України. Цю насичену реформами історію теж можна розділити на періоди. Зокрема, з 2019 року триває процес відновлення інституційної спроможності Державної митної служби України на цінностях професіоналізму, доброчесності, командної роботи, вмотивованості, прозорості та відкритості. А з 2022 року уся митна система України разом з українським народом бере участь у відсічі збройній агресії російських окупантів.
Тож гуртуймося 18 лютого 2024 року відзначати 33 роки Волинської митниці на службі Українському Народові. Бо як свідчить історія європейської спільноти, успіх митної справи не завжди залежить від наявності чи міцності ліній кордону, але повсякчас - від держави та її суверенної політики у сфері захисту економічних інтересів.
Дякуємо ЗСУ за можливість працювати та оновлюватись. Разом - до Перемоги.
Джерело: сторінка Волинська митниця.
