Резолюція ПАРЄ щодо звільнення політв’язнів Кремля

Жоден із присутніх не проголосував проти. Документ, який проросійські лобісти намагалися перетворити на «камінь спотикання», став черговим у переліку резолюцій, які вимагають припинити незаконні дії Росії щодо України та українців.
Як наголосив доповідач, автор документа - представник литовської делегації в ПАРЄ Емануеліс Зінгеріс, у тексті все названо своїми іменами про анексію Криму, підконтрольність Донбасу Росії, утримання українських політичних в’язнів у Криму та Росії, примусове надання громадянства в Криму, заборону Меджлісу та переслідування кримських татар. Усі правки, внесені українською делегацією, були затверджені депутатами.
Укрінформ публікує повний текст документа із внесеними до нього правками в ході підготовки документа та підпоправками, ухваленими безпосередньо в сесійній залі після дебатів.
1. Парламентська асамблея нагадує про попередні резолюції, що стосуються ситуації в Україні, зокрема Резолюція 1990 (2014) про перегляд по суті раніше ратифікованих повноважень російської делегації; Резолюція 2034 (2015) про оскарження, з суттєвих причин, все ще непідтверджених повноважень делегації Російської Федерації; Резолюція 2063 (2015) щодо розгляду скасування раніше затверджених повноважень делегації Російської Федерації (відповідно до пункту 16 Резолюції 2034 (2015); Резолюція 2112 (2016) про гуманітарні проблеми щодо людей, яких захопили під час війни в Україні; Резолюція 2132 (2016) про гуманітарні занепокоєння щодо людей, захоплених під час війни в Україні; Резолюція 2133 (2016) про засоби правового захисту у випадках порушень прав людини на українських територіях, непідконтрольних українській владі; Резолюція 2198 (2018) про гуманітарні наслідки війни в Україні.
2. Асамблея нагадує, зокрема, про свою позицію, викладену у вищезгаданих резолюціях, з наступних питань, що мають значення в даному контексті:
2.1 Крим був нелегально анексований після військової окупації Російською Федерацією, що в результаті зобов’язало захищати права людини кожної особи в Криму через екстериторіальну юрисдикцію, що грунтується на фактичному контролі над регіоном;
2.2 ситуація з правами людини в Криму погіршилась, коли загинули та зникли політичні активісти, які критикували російську окупацію та анексію, з’явилися погрози та почалися дії проти критично налаштованих неурядових організацій (НУО) та ЗМІ, а також переслідування та репресії щодо корінного кримськотатарського населення;
2.3 жителі Криму були піддані тиску з метою отримання ними російських паспортів, а також відмови від українського громадянства, після того, як влада де-факто примусила їх отримати російське громадянство;
2.4 велика кількість громадян України була затримана в Криму та Російській Федерації за політично мотивованими або іншим чином сфабрикованими звинуваченнями.
3. Таким чином, Асамблея глибоко стурбована повідомленнями про те, що щонайменше 70 або більше громадян України – що загальновизнано, в тому числі, Європейським парламентом в його резолюції від 14 червня 2018 року – є політичними в’язнями, які все ще утримуються в Криму або в Російській Федерації за політично мотивованими або інакше сфабрикованими звинуваченнями. Як приклад, у резолюції (ЄП – ред.) вказано, що справи Олега Сенцова, Володимира Балуха та Павла Гриба особливо підпадають під визначення Асамблеєю політичних в’язнів, що було викладено в Резолюції 1900 (2012) у поясненні поняття «політичний в’язень».
4. Щодо справи пана Сенцова, пана Балуха та пана Гриба, то Асамблея стурбована повідомленнями, що стосуються умов їхнього утримання під вартою. Повідомлялося про застосування тортур і нелюдського поводження у справах пана Сенцова та пана Балуха, а також про відмову в доступі до необхідної медичної допомоги у зв’язку з потенційно серйозними захворюваннями у справі пана Балуха, який голодує з березня 2018 року, а також пана Гриба. Пан Сенцов також голодує, починаючи з травня 2018 року, в результаті чого, як повідомляється, зараз потерпає від проблем із серцем та нирками; існує припущення, що російською адміністрацією до нього застосовувалося примусове годування, що є порушенням статті 3 Європейської конвенції з прав людини («Заборона катування» - ред.).
5. Асамблея також глибоко стурбована детальними повідомленнями про жорстоке поводження та відмову в доступі до медичної допомоги у випадках інших політичних в'язнів.
6. Асамблея висловлює жаль у зв'язку з тим, що механізми моніторингу прав людини в Раді Європи, зокрема Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, не мали доступу до Криму для оцінки ситуації у питаннях дотримання прав людини щодо осіб, затриманих там, і закликає Російську Федерацію сприяти такому доступу. Також Асамблея шкодує, що Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Людмилі Денисові нещодавно було відмовлено в доступі до пана Сенцова у виправній колонії, де він утримується.
Асамблея зобов’язується надалі спостерігати за ситуацією з правами людини в окупованому Криму та продовжує слідкувати за ситуацією з українськими громадянами, що утримуються як політичні в’язні у Російській Федерації. Надалі Асамблея зобов'язується домагатися виконання рішень Європейського суду з прав людини та Європейського суду про порушення прав людини щодо осіб, які утримуються в Криму та Російській Федерації.
7. Таким чином Асамблея закликає Російську Федерацію:
7.1 негайно звільнити всіх українців, ув’язнених у Російській Федерації та Криму на основі політичних мотивів або іншим чином сфабрикованих звинувачень, та докласти всіх зусиль для прискорення звільнення українських громадян, які утримуються на територіях Донбасу, що перебувають під фактичним контролем Російської Федерації;
7.2 до їхнього звільнення забезпечити повне дотримання їхніх прав, у тому числі шляхом дотримання заборони застосування катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження або покарання, та гарантувати право на доступ до необхідної медичної допомоги для забезпечення належного рівня здоров'я та добробуту;
7.3 утриматися від примусового годування пана Сенцова або будь-якого іншого затриманого, крім випадків необхідного медичного втручання для збереження його чи їхнього життя;
7.4 дозволити здійснення спостереження за станом здоров'я цих в'язнів та умовами утримання під вартою незалежним міжнародним спостерігачам, в тому числі Європейському комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та Міжнародному комітету Червоного Хреста; і дозволити офіційним представникам України, в тому числі Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, відвідати їх;
7.5 відмовитися від політики примусового надання російського громадянства громадянам України, які проживають в Криму та які не бажають його отримувати, а також утримуватися від примусового переміщення таких осіб з Криму до Російської Федерації, в тому числі тих, які підпадають під дію кримінально-правових заходів; скасувати заборону Меджлісу, яка суперечить міжнародним стандартам свободи об'єднань, та дозволити в’їзд до Криму лідерам Меджлісу Мустафі Джемілєву та Рефату Чубарову, припинити переслідування та тиск на кримських татар та осіб, які їх представляють, включаючи адвокатів та правозахисників.