Ми живемо в епоху, коли росія стрімко декласується і опускається на дно. На те місце, яке вона по праву заслуговує серед інших країн світу. Усі фантастично-божевільні імперські маренння москви, її геополітичні абміції та претензії на регіональне і світове лідерство день за днем розбиваються на українських просторах. Кремль, який нещодавно мріяв про відновлення імперії, тепер гярячково думає про те, як уникнути поразки і зберегти панування над завойованими землями і народами.
З 24 лютого москва швидко пройшла шлях від монстра, якого хоч і не люблять, але побоюються, до держави, яку зневажають і принижують. І обговорюють майбутнє, в якому російська федерація розвалиться на частини.
Путін розпочинав свою військову авантюру проти України, будучи впевненим у силі своєї армії та зброї. Росіяни самовпевнено заявляли про "Київ за три дні" і фантазували як їхні танки за кілька тижнів доїдуть до Ла-Маншу. Москалі настільки упевнилися у своїй силі та непереможності, що всерйоз розглядали шляхи відновлення СРСР і погрожували НАТО.
Насправді, усі геополітичні амбіції кремля не мали і не мають під собою жодного підгрунтя. Вони базуються не на об'єктивних факторах, а на здатності грати на страхах і комплексах Заходу. Росія експортує на зовнішні ринки не лише нафту і газ, а передусім вигаданий нею штучний образ великої і грізної наддержави. Просуває брехню і страх, щоб тримати усю планету в заручниках власного шантажу. Погрожує ядерною зброєю, щоб залякати, зламати і домогтися свого.
Але коли російський ведмідь зіткнувся на полі бою із ЗСУ, він виявився жалюгідним старим обшарпаним шакалом. Геополітичні амбіції москви були розгромлені у битві з українськими збройними силами. Спалені і знищені в Україні як елітні російські війська.
Росія стрімко втрачає свою світову вагу. Не так давно путін змушував західних політиків очікувати на зустріч з ним. Втомлював своїми багатогодинними шизофренічними розмовами про світовий устрій і історію. Зараз його зневажають навіть лідери Киргизстану, Казахстану і Узбекистану. Саміт Шанхайської організації співробітництва, який відбувся у Самарканді, продемонстрував глибину зневаги до російського диктатора. На зустрічі лідерів країн Азії путін виглядав як представник країни-ізгоя, до якого усі ставляться з презирством та огидою. Символічним є фото, на якому президент Турції сидить на окремому кріслі, а маленький путін - на дивані між президентами Білорусі та Таджикистану.
У регіоні, який раніше москва вважала сферою свого впливу, відбуваються стрімкі зміни. Китай вустами свого лідера Сі чітко дав зрозуміти москві, що не потерпить її спроб тиску на Кахахстан. Інші країни Центральної Азії демонстративно дистанціюються від кремля. Навіть маленька Вірменія розчарувалася в росії і ОДКБ, побачивши її слабкість. Регіональний вплив москви на Кавказі і в Середній Азії випарувався як роса на сонці. А лідери Китаю та Індії дозволяли собі поводитися з російським президентом як з школярем-невдахою, який сильно провинився.
Процеси, які відбуваються всередині росії, свідчать: москва стоїть на порозі смути. Смути, з якої має всі шанси не вийти цілою і неушкодженою. Протести проти мобілізації на Кавказі, агресивні нападки Кадирова на російський генштаб, масштабні збої в механізмі російської пропаганди та пошуки винуватих, масова втеча від мобілізації є передвісниками краху імперії зла. В росії відбувається швидка десакралізація влади. А це є передвісником неминучого колапсу і розвалу системи.
москва і її армія виявилися колосом на глиняних ногах. Зараз українські Збройні Сили руйнують росію, перемелюючи її мілітаристську потугу. На полі бою в Україні зійшлося добро і зло. Світ має не стояти осторонь, а прикласти максимум зусиль для знищення росії - цієї останньої колоніальної імперії з хворими претензіями і необгрунтованими амбіціями. Настав час допомогти впасти москві і звільнити поневолені нею народи від багатовікового рабства. Це основне геополітичне завдання для усього вільного світу. Шанс раз і назавжди покінчити з імперією зла, яка загрожує усій західній цивілізації. Наша планета без російської федерації буде точно безпечнішим місцем для життя.
Анатолій Вітів, голова Волинської «Свободи», депутат Волинської облради
