В українських містах і селах багато маркерів колишнього панування "руского міра". Вулиці досі названі на честь російських колонізаторів, оспівувачів імперської величі. Є серед назв і прізвища українців, які вірою та правдою служили москві. І зараз частина суспільства не розуміє: чому потрібно перейменовувати вулиці, прибирати монументи та символіку, яка уособлює могутність агресора і окупанта. Класичний приклад - вулиця Ярощука у Луцьку.
Цю вулицю вже давно мали перейменувати. Але процес затягнувся, бо частина суспільства хворіє на ностальгію за "совєтським минулим". Хто такий Ярощук? Чиновник, який віддано працював на совєтсько-російську імперію. Комуніст, палкий прихильник Лєніна, Сталіна і панування москви. Який ніколи не наважувався поставити під сумнів керівну лінію компартії і фальшиву велич "руского міра". Такі як Ярощук десятиліттями служили в колоніальній адміністрації, перебуваючи на керівних посадах в області. І точно не виношували крамольних думок про українську незалежність. Вони були гвинтиками імперії, яка ставила і ставить за мету русифікацію і зникнення української нації. Але чи потрібно, щоб в незалежній Україні вулиці називались на честь тих, хто старанно служив російській імперії зла? З таким же успіхом вулиця могла бути названа на честь якогось вихідця з Тамбова чи Кемерово.
Не можна перемогти ворога, якщо всередині залишатися на позиціях малороса та жити за принципом "какая разніца". Тоді дійсно можна нічого не змінювати. Але не дивуватися, коли росія знову прийде "освобождати". У нас є українські герої різних часів та епох. Є світові письменники, діячі культури, мистецтва, науки. Є іноземці, які підтримували і підтримують Україну у боротьбі за незалежність. У нас є на честь кого називати вулиці і ставити монументи. І це точно не росіяни і їх обслуга. Росія остаточно має піти з України. Не тільки фізично, але й ментально.
Володимир ПШИБЕЛЬСЬКИЙ,
депутат Луцької міської ради від ВО "Свобода"
