Виявляється, за 28 років «Незалежності», в свідомості моїх співвітчизників, ще й досі, не відклалась думка, що для існування повноцінного державного суверенітету, тобто права мати власні: конституцію, законодавчу діяльність, армію і т. д. вкрай важливою є можливість проводити самостійну економічну політику. Cаме таку можливість і називають економічним суверенітетом, тобто незалежністю національної економіки від будь-яких сторонніх впливів, її стабільність, здатність до постійного оновлення і самовдосконалення.
Таку думку висловив депутат Волинської обласної ради від фракції ВО «Свобода» Сергій Сівак.
Прикро констатувати, але в Україні і дотепер не сформульована і відповідно не впроваджена ефективна модель розвитку економіки, що повною мірою відображала б її національні інтереси і стала ефективною теоретичною базою державної економічної політики.
На останній сесії Волинської обласної ради мною була озвучена проблема масованого імпорту картоплі білоруського, а на правду, російського виробництва на територію України.
Картоплю віддавна називали «другим поліським хлібом», адже уявити собі стіл пересічного українця без щоденного вживання цього продукту , практично неможливо. Саме Полісся та Західна Україна завжди вважалися «картоплярським краєм».
Читайте також: «Свобода» у Волинській облраді вимагає визначити правовий статус депортованих українців
У зв’язку із цьогорічними несприятливими погодними умовами, а в подальшому неврожаєм, ціни на внутрішньому ринку виросли до максимального рівня. Так, у багатьох містах України, середня ціна на картоплю становить 9-12 грн. за кг., що у валютному перерахунку рівняється 32—44 центам. При тому, що у наших найближчих сусідів –республіці Польща цей овоч можна купити за 20—25 центів, а в Білорусі та Російській Федерації –за 12-16. центів.
За інформацією «Української плодоовочевої асоціації» (УПОА) у жовтні в Україну було ввезено 92.6 тис. тон картоплі, у листопаді ще близько 50 тис. тон (сумарно 144 тис. тон) Це у 529 раз більше аніж у 2018 році, що можна назвати історичним антирекордом. Тож не дивно, що на наших базарах, розвантажувальних майданчиках супермаркетів можна побачити фури з білоруською реєстрацією, доверху заповнені імпортною картоплею. Нещодавно, Голова «Асоціації фермерів та землевласників Луцького району» Олег Галасун, в ефірі телеканалу «Аверс» коментував цю ситуацію як абсолютно дивну і демонстрував бірки з мішків картоплі білоруського походження, «ввезеними в Україну підприємцем з Чернівців, офіс якого знаходиться в Запоріжжі».
Заплутана схема ввозу наводить на думку про контрабанду і фактичний реекспорт картоплі з Російської Федерації. То чи захищаємо внутрішнього товаровиробника, чи робимо вигляд, що нічого не відбувається? То чи воюємо з північним сусідом, чи торгуємо з ним? Ці питання знову постають на 28 році незалежності і 5 році війни.
Читайте також: Депутати Волинської облради не підтримали заборону ввезення російської картоплі
Кілька років тому, росіяни показово перед камерами, бульдозерами давили нашу городину, овочі і фрукти. Уряд РФ ще у серпні 2014 року постановою №778 заборонив ввезення любої сільськогосподарської продукції з України. У вигляді дзеркальної відповіді Кабінет Міністрів України лише в кінці 2015 року спромігся постановою №1147 затвердити перелік товарів заборонених до ввезення на митну території України, притому , що вказана постанова діяла лише до 31.12.2018 р. і до речі товарна картопля , як с/г продукт в неї не ввійшла. Ситуація стає критичною, українська картопля псується у сховищах і дешевшає а продукція з країни агресора активно продається.
Українські фермери і агропідприємства, замісто доходів підраховують збитки, а тим часом трейдери та країна - агресор, непомірно збагачуються. І якщо на рівні держави, екстрено не вжити заходів, то така суттєва галузь промислового агровиробництва, як, картоплярство, буде доведена до банкрутства. На мою думку, якщо ми хочемо заявити про себе, як про передову агровиробничу країну, то в першу чергу повинні в прямому і переносному розумінні «носити на руках» по інакшому--підтримувати свого внутрішнього товаровиробника ( дотаціями, як у більшості європейських країн, пільговими кредитами і т. д.), оскільки він створює робочі місця, платить заробітну плату працівникам, податки, розвиває інфраструктуру і т. д. і звичайно захищати внутрішній ринок адекватними фітосанітарними та митними бар’єрами від дешевої і як правило неякісної імпортної продукції.
Читайте також: На Волинь ввозять російську картоплю під виглядом білоруської
Наведу простий але доволі показовий приклад, як держави оберігають свої внутрішні ринки: Японія, країна з абсолютно ліберальною економікою уже більше 40 років утримує ввізне мито на рис на рівні 400% !!! Ніхто з притомних комерсантів в сусідніх країнах навіть і не подумає після цього експортувати рис в Японію.
Мої колеги, депутати обласної ради не погодились із моїми аргументами і заявили, що білоруси і росіяни , якщо буде введена заборона на імпорт картоплі, на «нас образяться». М’яко кажучи, логіка дивна, якщо не абсурдна. Прошу перейматися в першу чергу долею фермерів, одноосібників та агровиробників з Волині, Рівненщини, та Житомирщини а не єгиптян, поляків, , білорусів чи росіян. За своє місце на ринку, тим більше внутрішньому, необхідно боротися усіма дозволеними способами, і в першу чергу законодавчими.
