Колишнього директора шахти №1 «Нововолинська» Андрія Пилипюка звільнили від кримінальної відповідальності за службову недбалість та розкрадання. За період, коли він очолював підприємство, яке на той час вже ліквідовували як непрацююче, зникло майна на понад 10 мільйонів гривень. Проте з того часу минуло більше п’яти років і частину обвинувачень з нього зняли за строками давності.
Про це йдеться в ухвалі Володимир-Волинського міського суду, - Сила правди.
Шахта №1, яка знаходиться на вулиці Шахтарській в самому Нововолинську, стала до ладу ще у 1954-му році. А в 2017 році її історія завершилась: з того часу копальню ліквідовують. У вересні 2019-го року розпочали проводити роботи з затоплення шахти. Як тоді розповідали шахтарі, копальню затопили так швидко навмисне, щоб «сховати кінці в воду», адже велася судова справа з розкрадання обладнання. Нині шахта схожа на руїну.
Згідно з останнім тендером, який оголосили в грудні 2023 року, шахту мають остаточно ліквідувати до кінця цього року: засипати головний ствол, допоміжний, скіповий та свердловини, спорудити огорожі. Виконати демонтаж технологічного устаткування. Також мають розбирати будівлі та споруди. Виконати рекультивацію породних відвалів шахти №1 та проммайданчика, й озеленити їх.
Це все мали зробити ще в 2017 році, коли підприємство очолював Андрій Пилипюк. Проте так не сталося. На той час, як згодом встановили правоохоронці, він лише звільнив керівників підрозділів, на яких була матеріальна відповідальність – причому без проведення інвентаризації.
Посадових осіб було троє. За старшим механіком дільниці стаціонарного обладнання значилось 96 одиниць техніки загальною балансовою вартістю 83,7 мільйона гривень. У нього пізніше виявили нестачу основних засобів по дільниці стаціонарного обладнання в кількості 13 одиниць на суму 680 тисяч гривень.
За начальником підземної дільниці №2 числилося 152 одиниці загальною балансовою вартістю 10,5 мільйона гривень. Після його звільнення нестачу виявили в кількості 125 одиниць на суму 5 мільйонів.
На третьому керівникові – старшому механіку дільниці забійного обладнання – по одній дільниці було обліковано 215 одиниць обладнання загальною балансовою вартістю 22,8 мільйона гривень, а по іншій – 42 одиниці на понад пів мільйона гривень. У цього керівника виявили нестачу по першій дільниці в 22 одиниці на суму 4,3 мільйона гривень, та по другій дільниці в 22 одиниці на суму 222 тисячі гривень.
Загалом нестача по підприємству становила 10,3 мільйона гривень. Також в 2017 році під час демонтажу металевих конструкцій пропало труб та швелерів на понад шість тисяч гривень.
В цей час на шахті було багато боргів різним структурам: обленерго, обслуговуючим компаніям, пенсійному фонду та невиплачені зарплати працівникам.
Ці борги згодом приєднали до зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ДП «Шахта №1 «Нововолинська» на користь фізичних, юридичних осіб та держави, і яке знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області. Відповідно, були арештовані рахунки шахти. Попри це, Андрій Пилипюк відкрив рахунки в інших банках. І саме через них протягом 2017 року здійснювалися фінансово-господарські операції, а саме: продаж та придбання товарно-матеріальних цінностей, господарського та канцелярського інвентаря, тощо. Борги в цей час не сплачувалися.
Андрій Пилипюк очолював шахту протягом 2016-2017-го. Саме в цей час і пропадали основні засоби. Проте замість звільнення у 2017-му його підвищили до керівника державного підприємства «Волиньвугілля», яке опікується усіма волинськими шахтами. Звільнення Пилипюка відбулось лише 30-го вересня 2019 року згідно із наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості.
Водночас зі звільненням Андрія Пилипюка почали судити за описані події на ДП «Шахта №1 «Нововолинська», звинувативши його у службовій недбалості, що спричинило тяжкі наслідки (ч.2 ст.367 КК України), привласненні, розтраті майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем (ч.2 ст.191 КК України) та невиконанні судового рішення щодо погашення боргів (ч.3 ст.382 КК України).
Спершу справою займався Нововолинський міський суд, до якого у серпні 2019 року передали обвинувальний акт. Проте згодом справу перенаправили.
«У Нововолинському міському суді неможливо провести розподіл зазначеного кримінального провадження. Троє суддів Нововолинського міського суду брали участь у розгляді даного провадження як слідчі судді в ході досудового розслідування, тому згідно з ч.1 ст. 76 КПК України не можуть брати участь в розгляді провадження. Четвертий суддя подав у відставку, тому відрахований зі штату суду», – йдеться в ухвалі Волинського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року.
Відтак справу передали на розгляд до Володимир-Волинського міського суду. Як відомо із судових ухвал, в квітні 2021 року суд шукав ключового свідка, який не хотів з’являтися на засідання. У серпні 2021-го з’явилася ухвала про чергове відкладення засідання через неявку свідків. Чи знайшли їх з того часу – достеменно не відомо.
Проте у липні цього року захисник колишнього керівника шахти звернувся до суду з клопотанням про звільнення Пилипюка від кримінальної відповідальності за частиною обвинувачень – щодо службової недбалості (ч.2 ст.367 КК) та щодо розтрати майна (ч.2 ст.191 КК). А в суді зробили висновок, що оскільки з часу ймовірних злочинів минуло більше п’яти років, то провадження за цими статтями можна закрити.
«Як вбачається з пред’явленого обвинувачення, період вчинення злочину за ч.2 ст.367 КК України сторона обвинувачення встановила з 28.03.2016 по 19.12.2017, а злочин за ч.2 ст. 191 КК України сторона обвинувачення встановила з 24.06.2017 по 26.06.2017, а отже на сьогоднішній день минуло більше ніж п’ять роки з зазначеної дати», – вказав Володимир-Волинський міський суд.
Ухвалою від 30 липня 2024 року провадження за двома статтями суд закрив, звільнивши Андрія Пилипюка від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. А вже через тиждень Володимир-Волинський міський суд визнав, що 10,3 мільйона гривень збитків шахти спишуть. Окрім цього, витрати на експертизи і експертів, а це – майже 20 тисяч гривень, компенсує держава.
Отже тепер Пилипюка продовжать звинувачувати лише у невиконанні судового рішення (ч.3 ст.382 КК). Ця стаття передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
«По цій статті строки давності великі: десь до 15 років. Але і її закриють, бо прокурори, намагаючись «зліпити» страшну справу об’єднали усі випадки в одну суму, щоб кваліфікувати за третьою частиною, яка каже, що «дії заподіяли істотну шкоду». А мали би по кожному випадку окремо розглядати. А тут вже частина перша. Тому і тягнеться так довго. А ще Андрій Пилипюк на час невиконання цього судового рішення був лише виконувачем обов’язків, а не директором. Тому і за цією статтею швидше за все провадження закриють», – впевнений адвокат Андрія Пилипюка Артур Мартіросян.
