В околицях столиці можна пополювати на гриби – якщо і не наберете мішок, так хоч погуляєте на природі та заодно вивчите маршрути.
Практичні настанови недосвідченим грибникам дає засновник інтернет-спільноти "Грибники України" Євген Руденко, - пише ТСН.
Для справжнього грибника гаряча пора – майже цілий рік, та й для любителя ще залишається час до листопада-грудня, коли ще може задощити і буде сенс вирушити до лісу. За теплої погоди достатньо 3-5 дощових днів, і на вихідні можна готувати кошики: гриби ростуть швидко і щонайменше пізні опеньки, а то й рядовки та білі гриби вже з'являться. Найбільш поширені в нашій місцевості гриби – польські, осінні опеньки, білі і лисички – на них і зосередьтеся.
Київська область. Найщедріше на гриби, хоч і найбільш радіаційно забруднене – Полісся. Якщо поїдете в бік Іванкова, то в районі сіл Блидче і Красятичі (100-120 км від Києва, автобуси з автостанції "Полісся" на площі Тараса Шевченка), швидше за все, прогулянка лісом не буде безплідною – раніше тут було людно і грибів вистачало на всіх. Знаходять непогані грядки і на території нещодавно відкритого для народу Дніпровсько-Тетерівського лісомисливського господарства в Рихті, Сичівці, Сухолуччі (близько 60 км), але до них найзручніше добиратися на своєму транспорті (автобуси теж є з "Полісся", але ходять рідко). У північному напрямку ще можна пробувати в Новосілки (43км) і Хотянівку (29 км), Клавдієве (46 км), тим паче, що в перші два пункти часто ходять приміські маршрутки (від станції метро "Героїв Дніпра"), а на Клавдієво – автобуси від "Академмістечка" і електрички від станції "Святошин". Популярне місце – Ясногородка, дуже багато грибних галявин в лісах дорогою на Лютіж. Їхати туди треба з АС "Полісся" або від метро "Героїв Дніпра" маршруткою, 31 км, а до Ясногородки - з "Дачної", 55 км. Гарні відгуки про Бородянські ліси, Поташні (Бородянський район, обидва пункти – близько 60 км від столиці), можна з'їздити і в села Старе або Сошників на Бориспільщині (відстань 50 км). У бік Бородянки ходить багато електричок від станцій "Київ-Пасажирський" і "Святошин", а до Борисполя їдуть маршрутками від м. "Лівобережна" або "Харківська" і далі пересадка на села на автостанції райцентру. А з автостанції "Поділ" можна потрапити автобусом до Рокитного або Богуслава, Таращі. До Рокитного – 120 км, а потім місцевим транспортом потрібно дістатися до околиці села Пугачівка. Під Богуславом заведено ходити по гриби в районі села Дмитренки, а поблизу Таращі багата грибами місцевість біля сіл Кирдан та Малоберезанське. Відстань до цих райцентрів – теж близько 120-125 км.
У самій столиці люди ходять по гриби в парк Дружби народів, в ліс поблизу Бортничів, за ТЕЦ-6, Голосіївський парк та Святошинський лісгосп. Недолік один – в межах міста відвідувачів, особливо у вихідні, буде чимало, і шанси набрати повний кошик грибів невеликі. А в Пущі-Водиці і Кончі-Заспі, на жаль, для грибів залишилося занадто замало місця між забудовами.
По сусідству. У Житомирській області грибними вважаються Радомишль, Коростишів (автобуси вирушають з АС "Дачна", відстань – трохи більше 100 км), Малин (можна доїхати електричкою від станції Київ-Пасажирський або "Святошин", зі "Святошина" ходять автобуси) та смт. Іршанськ на півночі області (теж з "Дачної", але це аж 154 км). У Чернігівському напрямку знавці їздять за Остер, до лісу, що оточує танковий полігон військової частини.
Якщо в тихому полюванні ви абсолютний новачок або не хочеться бродити лісами поодинці, попросіть підтримки бувалих. Так, у соцмережах можна наткнутися на пропозиції приєднатися до групи екскурсантів, яким покажуть грибні місця, або набитися в компанію грибників, які об'єднуються у віртуальні співтовариства і періодично їздять організовано на збір врожаю. Зазвичай, вони бронюють для цього цілий мінібас і зацікавлені, щоб усі місця в ньому були зайняті. Або їдуть особистими машинами, запрошуючи охочих на вільні місця (витрати на бензин покриваються спільно).
Налаштуйтеся на освіжну прогулянку з елементами приємних знахідок. Гадюк можете вже не побоюватися: навіть в літню пору випадків зіткнення з людиною в наших місцях буває небагато, а до цього часу вони вже глибоко зарилися для сплячки (а для весняно-літніх походів заготуйте високі гумові чоботи або берци). А ось кліщі зараз лютують. Періодично оглядайте в лісі весь одяг (кожні 10-20 хвилин) і після повернення додому теж не лінуйтеся обтруситися ретельніше: ці паразити здатні перебиратися з місця на місце і опинятися в найнесподіванішому місці. Якщо будете ходити часто, не зайвим буде запастися хорошим інсектицидом.
Про отрути. У грибний період в масштабах України щодня труяться грибами десятки людей. Безстрашність і самовпевненість - не найкращі порадники на тихому полюванні: якщо не впевнені в результаті, збирайте хоча б тільки трубчасті гриби (під капелюшком трубочки), а не пластинчасті (знизу тонкі пластиночки). Першою категорією якщо і отруїтеся, то в легкій формі – отрута цих видів не смертельна, відбудетеся кишковим розладом. А ось пластинчасті вельми небезпечні.
Міф 1. Отруйні гриби гіркі або специфічні, відразу насторожать. Насправді, на смак навіть досвідчений грибник ніяк не відрізнить отруту: бліда поганка, наприклад, дуже навіть делікатесна, тож не покладайтеся на органолептику даремно.
Міф 2. Якщо гриб їли комахи, то він їстівний. Найнебезпечніший в нашій місцевості гриб – вищезгадану бліду поганку, із задоволенням їдять слимаки і гнойові жуки. А ось людина, якщо й виживе після отруєння нею, залишається інвалідом на все життя.
Міф 3. Якщо зварити отруйні гриби з цибулею або срібною ложкою, то цибулина посиніє, а ложка почорніє. Насправді, давно доведено, що ці предмети індикаторами слугувати не можуть ніяк. Взагалі грибні отрути - настільки стійкі сполуки, що ніяк не виварюються і жодним овочем/предметом не абсорбуються.
