До ПЦУ перейшли, але ключі від храму отримати не можуть. Прихожани Свято-Михайлівської церкви, що в селі Білосток Луцького району, проголосували за вихід із московського патріархату. Священник та староста церковної громади мало того, що таке рішення не підтримали, та ще й нібито обізвали селян худобою і колгоспниками.
Прихожани зібралися, аби врешті попрощатися із московським патріархатом. Приставка «МП», кажуть, уже давно болить, тож тягнути далі нікуди – треба переходити до Православної церкви України. Священник, звучить на зборах, свою громаду в рішенні не підтримав.
«Прямим текстом мені священник, який у нас на парафії, сказав так: ви без мене починали той балаган, без мене і закінчуйте. Каже, що зустріч наша неправомірна, зустріч наша нерозумна і зустріч наша йому не до душі», – розповів місцевий мешканець Віталій.
Тож переходити до ПЦУ парафіяни вирішили без священника. Оголосили порядок денний, порахували кількість присутніх, обрали голову та секретаря комісії і взялися вирішувати, як рахувати голоси. Тих, хто проти переходу, спершу хотіли ставити в куток. Врешті, ідею полишили. Голосувати вирішили традиційно: піднятою рукою. Із 157 людей переходити до ПЦУ не захотіли одиниці.
Тоді селяни взялися обирати старосту церковної громади. Усі відразу кивнули на пана Арсена із сусіднього села. Він, мовляв, відповідальний і господар те, що треба. Утім, у чоловіка з цього приводу інша думка.
«Староста повинен бути вибраний з Білостоку. Який чим поближче живе біля церкви. Тому що церкву треба буде відкривати не тільки на службу», – переконаний мешканець села Сьомаки Арсен.
Та в селі запевняють: головне – щоб працьовитий, ходив до церкви і не зловживав спиртним.
40 хвилин вмовлянь, обговорень та аргументів – і рішення прийнято: старостою став Арсен.
За перехід до ПЦУ проголосували, старосту обрали. Лишилось тільки зайти до храму і звершити перше богослужіння в лоні Православної церкви України.
«Треба нам забрати ключі від церкви. Як забрати?», «У кого забрати? Хто знає, в кого ключі?» – лунають запитання.
Вирішують їхати шукати їх у старости та священника. Та й заодно запитати, чи не надумали вони раптом із громадою перейти до ПЦУ. Парафіяни ж упевнені: батюшку не переконати.
Проте нічого поганого про священника парафіяни сказати не можуть.
«Він непогано править. Він у нас править українською. Він зразу прийшов, то правив по-російськи, а потім перейшов на українську», – розповідає парафіянка Зінаїда.
«Він добрий у нас був, поважав людей», – додає Любов.
Зневажати священника за його рішення, кажуть люди, ніхто не буде.
Щодо жінок, які захотіли, аби церква лишилася московською, то говорити з нами обидві відмовилися.
Тим часом повернулися чоловіки, які їздили по ключі до старости церковної громади.
«Він категорично нам їх не віддав. Сказав, що ми колгосп, худоба і так далі, що ми зібралися тут, як колгоспники, останні люди. Хоча в нас навкруги вже всі церкви перейшли, лише ми лишилися – колгоспники», – розповідає Андрій.
Священник же, кажуть чоловіки, теж не підбирав слів.
З’ясували селяни й те, що Свято-Михайлівський храм у Білостоці є власністю держави. Досі користувачем приміщення є церковна громада московського патріархату, тож новостворена ПЦУ на храм поки не має права. Для того, аби вирішити це питання, громаді потрібно офіційно засвідчити свій перехід до ПЦУ та отримати право користуватися приміщенням. Усе, кажуть селяни, зроблять найближчим часом.
Детальніше - у сюжеті 12 каналу.
