Український трукрайм-блогер BLOGMAYSTER на своєму YouTube-каналі випустив відео про серійного вбивцю родом з Волині – Володимира Никитюка.
Про це пише ВолиньPost, - інформує ВолиньUA.
Його історія досі лякає своєю жорстокістю та безжальністю. Адже жертвами маніяка стали четверо дітей та молода дівчина. У своєму розслідуванні блогер детально розповідає про злочини, методи й мотивацію злочинця.
Текст блогу передаємо без змін.
Дитинство на юність
Жителі села Довгоноси, що на Волині, досі з острахом згадують ті часи, коли їхнім сусідом був Володимир Никитюк. Чоловік з юності вирізнявся на фоні інших. Щоправда, геть не в позитивному сенсі. Він був агресивним, моментально заводився, якщо щось йшло не так, а після того довго заспокоювався.
На додачу Нікітюк був жорстоким, абсолютно безсердечним. Для нього було звичною справою нагримати на будь-кого чи побитися просто так. Він до прикладу підпалював стодоли, хоча і чудово знав, що для людей у селі, які тримають худобу, вони важливі. Ну а ще Никитюк знущався з тварин. Потрапити на очі цьому чоловіку, коли той не в гуморі у кращому разі означало зіпсувати собі настрій, але у гіршому – через Володимира не випускали гуляти дітей. Навіть дорослі воліли зайвий раз не виходити з дому, аби не потрапити на нього.
Не дивно, що з таким характером і цінностями, чи то радше їхньою відсутністю, Никитюк опинився за ґратами. У 1991 році він потрапив у “місця не дуже віддалені” за цілеспрямоване знищення державного й особистого майна, яке злочинець підпалив. Тоді Никитюк мешкав у гуртожитку та посварився з якимось хлопцем. Вирішив помститися: залив його кімнату бензином і підпалив, вогонь швидко поширився приміщенням. У результаті постраждала дівчина. Вона отримала страшні опіки, від яких врешті-решт померла. Попри це хлопець до останнього кричав, що не винуватий. Ані поліція, ані прокуратура, ані суд не повірили йому, тож зрештою Никитюк відправився за ґрати на 9 років.
Відсидівши свій термін, зловмисник повернувся в рідне село. Тоді у Довгоносах знову забули про спокій і безпеку. Никитюк абсолютно не змінився, принаймні в кращий бік. Односельці казали, що він поводиться наче психічно нездорова людина. Одного разу старенька попросила кримінальника допомогти їй принести води. Той пішов, повернувся зі склянкою, щоправда, у ній була кислота. Місцеві згадували, що шалений сусід міг просто йти вулицею і, зауваживши козу чи курку, накинутися на неї та просто випотрошити ножем на місці. А одного разу він нібито обікрав медпункт, а потім викинув ліки в річку.
Перше вбивство
Згодом пан Никитюк знову став на стежку криміналу, щоправда, тепер вкрай тяжкого. У 2001 році його заарештували. І цього разу причина – не підпал чи грабунок, а вбивство… цілеспрямоване холоднокровне вбивство.
Тоді його звинуватили у нападі на 16-річну підлітку Руслану Книш із селища Люблинець, що у Ковельському районі. Дівчина навчалася в місті, а додому приїхала на канікули. Зловмисник підстеріг її на залізничному вокзалі, напав, проломив голову, забрав речі й спалив їх ще до того, як приїхали правоохоронці. Імовірно, боявся, що на одязі залишаться якісь його сліди.
Інших доказів, які б вказували саме на нього, теж не бракувало. Тож Никитюка затримали. Свій термін за вбивство зловмисник отримав аж через 7 років з моменту затримання. Правоохоронці, які працювали над цією справою, казали, що Никитюк вмів затягнути розгляд справи: то докази піддавав сумніву, то роботу прокуратури, то скаржився на погане самопочуття. Словом, умів знайти причину. Врешті-решт вирок, а це 15 років, йому оголосили аж у 2008 році.
Волинь врешті знову спокійно зітхнула. Никитюка відправили відбувати покарання на Кіровоградщину. Тоді про звіра на Волині забули. Щоправда, не надовго.
Звірства на Кіровоградщині
Епізод 1
У перші дні травня 2016 року селище Пантаївка, що в Кіровоградській області, здригнулися від жаху. Мешканці були налякані й стривожені – зникла дитина. 1 травня, а це був Великдень, 15-річна Софія Буц пішла на дискотеку разом з друзями. Останній раз її бачили біля місцевого магазину о 10 вечора. Там Софія попрощалася з приятелями й попрямувала в бік свого будинку. На жаль, додому підлітка так і не повернулася.
Повідомлення про зниклу Софію із коротким описом зовнішності й фото розмістили на дошці в поліцейському відділку, а також надрукували листівки, крутили оголошення по радіо і телебаченню, до пошуків підключили всі можливі служби. Дівчину шукали й місцеві жителі: ходили вулицями, обшукували двори, прочісували закинуті будівлі, лісосмуги, водойми. Але все це було марно…
Епізод 2
А тим часом трагедія спіткала іншу родину, вже в Олександрії на Кіровоградщині. У місті зникла дитина – 12-річний Ілля Макаров. 22 травня 2016 року, у День Миколи Чудотворця, хлопець вийшов із дому на прогулянку і вже не повернувся. Коли Ілля виходив із дому, то сказав батькам, що гратиметься у сусідньому дворі. Однак там його, на жаль, не було.
Хлопчик наче крізь землю провалився. Жоднісінького сліду і натяку, де варто шукати. Як результат, нове оголошення на дошці біля поліцейського відділку, нові листівки, новий текст для дикторів радіо і телебачення. Знову те саме, що й у випадку із Софією Буц – години, дні, тижні, а результатів нуль.
Епізод 3
7 липня того ж 2016 року 21-річна Даша Озарко збиралася на вечірку. Це було свято Івана Купала. В Олександрії тоді влаштували гуляння біля води з вогнищем, пісні, танці. Чим не нагода урізноманітнити дозвілля? Тим паче, що місяць тому дівчина випустилися з коледжу і вже підшукувати собі роботу. Хто зна, коли наступного разу випала б можливість мати вдосталь вільного часу на такий відпочинок?
На святкування Даша пішла не сама, а з подругою Аллою та її бойфрендом. Компанія чудово проводила час. Близько опівночі Алла з хлопцем пішли станцювати під останню пісню, а Даша залишилася там, де вони сиділи всі разом. Але коли Алла повернулася, подруги вже не було. Дівчина набрала Дашу на мобільний, гудки пішли, а за долю секунди вона почула і звук дзвінка, що долинав з кущів. Алла пішла перевірити, чи дійсно Даша там, та коли відсунула гілки з листям, оніміла і завмерла… Там лежало понівечене та закривавлене тіло. Спочатку було навіть незрозуміло, хто це. Але за мить дівчина усвідомила, що на тілі – одяг її подруги.
На місце події одразу викликали швидку і поліцію. На жаль, медики вже не змогли допомогти Даші. Нападник пробив її голову у кількох місцях, від отриманих травм дівчина померла на місці. Пізніше експерти встановлять, що слідів сексуального насилля на тілі дівчини – немає. Тобто це не було приводом для нападу. Телефон також був при Даші, тож і версію із вбивством через пограбування виключили. Мотив звірського нападу залишався незрозумілим.
Епізод 4
2 серпня, тобто трошки менш як за місяць з дня вбивства Даші Озарко, двоє чоловіків вирішили поїхати відпочити на річку на околиці Олександрії. Це був ранок, близько 8 години, День святого пророка Іллі. Друзі особливо нікуди, не поспішали, потрохи роздивлялися місцевість і шукали найкраще місце для себе. Річка Інгулець, принаймні в тій частині, де приятелі шукали локації для відпочинку, була мало подібна на лакшері-курорт. Туди купатися ніхто особливо не ходив, бо вода була вся зелена і в заростях. Але для цілей двох молодиків – це було саме те, що треба, адже друзі хотіли наловити раків. Їхні плани швидко обірвалися. У воді вони побачили оголене людське тіло. Це був 13-річний Стас Бойко.
Напередодні хлопчик просто пішов прогулятися і зник. Коли його знайшли, ані на ньому самому, ані на березі не було жодного одягу. У декількох місцях був проламаний череп, а на шиї – сліди від мотузки. Експерт повідомив, що коли його кинули у воду, він був ще живий. У хлопця була черепно-мозкова травма, забій мозку, перелом кісток черепа, борозна на шиї.
Розслідування
Ситуацію в Олександрії та на околицях була, м'яко кажучи, напружена. Із початку травня до початку серпня там зникли або були вбиті троє дітей і молода дівчина. Поліція не поспішала з коментарями, аби бодай трохи пролити світло на те, що відбувається. Представники закону постійно посилалися на таємницю слідства, мовляв, зараз не час розголошувати навіть найменші деталі, бо це може зашкодити справам.
Єдине, що пов'язувало всі ці випадки – це дати. У кожної жертви відібрали життя під час свята, пов'язаного з язичницькими або християнськими віруваннями. Так, 1 травня, коли зникла Софія Буц, був Великдень; 22 травня, коли зник Ілля Макаров, відзначали День перенесення мощів Миколи Чудотворця; 7 липня – свято Івана Купала, саме в ту ніч вбили Дашу Озарко; 2 серпня, коли наші пращури-язичники славили бога Перуна, а християни у цей день стали відзначати пам'ять про пророка Іллю, був битий Станіслав Бойко.
Але яке відношення ці інциденти, що відбулися в Кіровоградській області, мають до Волині? Все дуже просто…. Річ у тому, що волинянин Володимир Никитюк відбував своє покарання за вбивство 16-річної Руслани Книш у Петрівській виправній колонії суворого режиму номер 49, яка розташована саме на Кіровоградщині. У 2016 році цей чоловік вийшов на волю. Додому на Волинь він не поїхав, вирішив осісти на Кіровоградщині. Колишнього ув'язненого прихистили віруючі-п'ятидесятники з Олександрії.
Арешт і страшні знахідки
16 серпня 2016 року Никитюка арештували на 60 діб за пограбування. Виявилося, що ще 10 липня в районі одного з олександрійських парків він пограбував молоду дівчину. Їй вдалося втекти, а згодом жертва навіть змогла впізнати зловмисника.
Коли правоохоронці прийшли з обшуком в закинуту споруду, де часто проводив час Никитюк, вони були шоковані. Адже серед його речей поліцейські знайшли й ті, що належали вбитим напередодні дітям та дівчині. А ще там був календар із дивними нотатками. Дати, відмічені у ньому, збігалися з датами вбивства неповнолітніх. Ба більше, в нотатнику, який також знайшли правоохоронці, була позначена ще одна дата, 17 серпня, і вказана адреса – Белінського, 6. Імовірно, саме того дня і саме там Никитюк планував скоїти чергове вбивство. Однак за день до цього, його затримали.
З'ясувалося, що під час останнього ув'язнення кримінальник не гаяв часу. Він активно вивчав різні віросповідання. Відвідував всі богослужіння, які відбувалися в колонії, незалежно від конфесії та віросповідань. Психологу установи чоловіків розповідав, що підтримує ідею “живого бога”. Що означає ця концепція ніхто достеменно не знає, але слідчі з огляду на нову інформацію лише утвердилися в думці, що всі вбивства, скоріше за все, мали ритуальний характер. Зрештою, навіть найперша жертва Никитюка – Руслана Книш – була вбита у ніч із 21 на 22 вересня 2001 року, а це – День Різдва Пресвятої Богородиці у християн, а також день врожаю у язичників.
Єдиний інцидент, який поліція не внесла до списку тих, що тоді інкримінували Никитюку, це справа зникнення Софії Буц. 22 жовтня 2016 року, тобто на п’ятому місяці пошуків, грибники випадково знайшли череп людини у Пантаївському лісі. Згодом спеціалісти виявили у тій локації також фрагменти кісток і одягу. Експертиза довела, що це рештки зниклою Софії. Проте, жодних доказів, які би могли пов'язати цю справу з Никитюком, знайти не вдалося.
Суд над маніяком
Під час першого ж засідання Никитюк оголосив про відвід суддів та прокурорів. Заявив, що вважає їх заангажованими. І це був лише початок затягування судового процесу. Справа у тому, що за майже 25 років проведених у в'язниці Никитюк добре вивчив, як функціонує система правосуддя. Тож на засіданнях, по завершенню яких йому світило відправитися за ґрати на пожиттєвий термін, зловмисник вирішив відірватися на повну.
До прикладу, перше засідання тривало майже сім годин. А все тому, що Никитюк вимагав відводу прокурорів і суддів, а ще відповідей на свої понад 100 скарг щодо роботи слідчих та прокурорів.
Під час другого засідання Никитюк влаштував справжнє шоу. Чоловік був одягнений в теплу сорочку і в'язану шапку. Її кримінальник натягнув на очі так, щоб вона закрила їх практично повністю. І в такому вигляді то бігав по клітці, в яку його помістили на час засідання, то різко завмирав ніби щось обмірковуючи. Журналістам він заборонив себе фотографувати, але коли справа доходила до коментарів з його боку, Никитюк часто апелював до медійників. Коли ж виступав хтось інший, він не соромився перебивати, робити зауваження чи вимагати уточнень. Скидалося на те, що до цих засідань він готувався ледь не все життя.
А коли заговорили про кандидатури присяжних, Никитюк особливо скрупульозно підійшов до їх відбору. Він ставив чимало запитань кожному кандидату. Особливо його цікавило віросповідання. Оскільки ніхто не називав себе шанувальником ідей про “живого бога”, не дивно, що кримінальник практично для всіх вимагав відводу. Рідні жертв були обурені. Вони вважали це нічим іншим, як знущанням.
Що з Никитюком сьогодні?
Цікаво, що висвітлення цієї історії в медіа обривається. Немає згадок ані про те, що Никитюк отримав своє і його посадили, ані про те, що його звільнили. Цілком ймовірно, що розгляд справи триває і донині.
Читайте також: На Волині автівка злетіла в кювет і перекинулася на дах
