Рік за роком час невблаганно стирає з людської пам'яті будинки, вулиці, квартали... Колесо історії рухається далі, залишаючи нам, подекуди, цілі повісті, а інколи лише маленьку згадку про ту чи іншу подію. Міняються люди. Вже не пожоджають по сивочолому стольному граду могутні князі, вже і сліду нема того величного Володимирського князівства. Лише де-не-де визирають із-за новобудов пам'ятки, котрі "бачили" славетного князя Романа та його синів. Лишень стежка по під валами досі щемливо пам'ятає прогулянки Ольги Романівни та Володимира Васильковича, а зовсім маленька річечка Смоча вже ледь-льдь несе свої води до Луги.
Вже 1034 років розквіту і занепаду. Десятки, а то й сотні боїв... Татари, поляки, литовці, росіяни, австрійці і німці спустошували наше місто. Але воно розквітало, воно довго й вірно чекало на своїх героїв. Воно чекало Україну. Воно пам'ятає козаків Богдана Хмельницького, пам'ятає Українських Січових Стрільців, красиво зодягнених солдатів армії УНР, кучерявих молодих хлопців з ОУН і мужніх безстрашних воїнів УПА. Місто жило, живе і буде жити... Воно щодня пише свою новітню історію. Воно має нових герої, молодих, світлих і ще зовсім юних воїнів, які віддали своє життя, захищаючи Україну від одвічного російського окупанта. Місто ніколи не забуде їхніх імен. Місто завжди пам'ятатиме про своїх синів.
Адміністрація Дердавного історико-культурного заповідника "Стародавній Володимир" пропонує Вашій увазі цікаву добірку маловідових фактів про місто, аби ще більше підкреслити його особливості та вікову могутність.
1. Володимир літописний був повністю дерев’яним. З дерева були укріплення стін, ворота, башні. Дерев’яний частокіл огороджував дерев’яні будинки, покриті також деревом. Церкви теж були дерев’яні. І мощення вулиць теж було дерев’яним.
2. У Галицько-Волинському літописі є згадка про комету: «У рік 1265 з’явилася звізда на сході, хвостата, на вигляд страшна, що випускала з себе промені великі, - тому ся звізда називалася волосата. Од вигляду ж сієї звізди страх обняв всіх людей і жах. А знавці, дивившись, так казали: «Смута велика буде на землі». Але Бог милував [людей] своєю волею, і нічого не сталося».
3. Побоюючись литовського князя Гедиміна князі Андрій І і Лев ІІ Юрійович грамотою від 9 серпня 1316 року підтвердили союз свого князівства з Тевтонським орденом.
4. Син мазовецького князя Тройдена І та дочки Юрія І Львовича галицько-волинський князь Юрій ІІ Болеслав Тройденович заради княжіння на Волині прийняв православну віру.
5. З отриманням магдебурзького права у Володимирі починає формуваватись апарат міського самоуправляння – так званий магістрат. Складався він лише з двох колегій: адміністративної ради на чолі з бугромістром і судової лави на чолі з війтом.
6. «Люстрація волинських замків» 1545 року показала певну корупцію шляхти у Володимирському повіті. Так, володимирський староста Федір Сангушко, приховав від люстраторів дійсні доходи від належних до Володимирського замку земель і маєтків
7. У костелі св.Трійці, чину ордену домініканців (костел до нашого часу не зберігся) було 12 дзеркальних люстр, лави, амвон та орган. У дзвіниці – 5 дзвонів. При монастирі діяла бібліотека.
8. В історичних актах перша згадка про Миколаївську церкву (до нашого часу не збереглася) датується 4 лютим 1564 р. в якому крилошани (співці, читці, особи, що допомагають у співі і читанні) собору Володимирського, разом із священиком Йосифом Миколенським заявляють, що вони не прийдуть на суд королівський по шлюборозвідній справі шляхтича Василя Загоровського.
9. Переказ про існування в Володимирі церкви Св. Косми і Даміана зберігся в народній пам’яті. Де знаходилась церква невідомо. Про цю церкву зовсім не згадують історичні документи.
10. Спасо-Преображенському чоловічому монастирю належали піддані у Володимирі, маєтки Радожич, Підгайці, Скочковський грунт, село Янів, сіножать на передмісті Островці.
11. Згідно з поборовим реєстром в 1583 в місті було 16 ринкових домів, 20 убогих хат, 102 городників, 10 соленників, 5 різників, 11 печаків, 12 кушнірів, 6 кравців, 1 свічник, 16 шевців, 3 грабарів, 6 ковалів, 6 бондарів і теслів, 1 лазебника (баня), 4 пивоварів, 1 золотник, 1 римар, 1 сельдника, 3 гончарів, 3 скрипалів, 31 ланів і 6 попів. Крім того кн. Олександр Корецький вносив від замкових підданих володимирських передмість з 9 дим, 9 город, 4 пекаря, 4 шевця і 4 вальних коліс.
12. Монастир Св. Пророка Іллі знаходився на західному передмісті Володимира. Найдавніша згадка – 1568 р. у скарзі володимиро-брестського владики Феодосія у зв’язку з незаконним продажем Тишком Кохановичем Василю Загоровському Іллінської церкви.
13. В 1588 р. кн. Костянтин Острозький реформує давню школу при православній кафедрі у Володимирі, призначаючи до неї двох постійних вчителів (бакаляврів), з котрих один викладав по-грецьки, а другий – по-слов’янськи.
14. 1608 року княгиня Маруша Збаразька надала фундацію на церкву Св. Іллі у Володимирі. Згідно з її розпорядженням, цей храм отримав великі маєтності: «На виживене священика на три руки поля, то есть в кождую руку по три лани». Отже, церква отримала 9 ланів (що дорівнює 144 га), а також десятину з ріллі, 20 кіп жита (1200 снопів), город біля церкви та сіножать.
15. У 1629 р. єпископ володимирський і брестський Йоаким Мораховський звертався до Риму, від імені Володимирського братства, з проханням затвердити індульгенцію на відпущення гріхів при чудотворній іконі Пресвятої Богородиці в Успенському кафедральному соборі.
16. У 1627 році єпископ володимирський і брестський Йоаким Мораховський провів у місті Володимирі опитування міщан, котрі дали свідчення про батьків Св. Йосафата Кунцевича та підтвердили законність його народження. Наступного 1628 р. двоє волинських князів (католиків) дали свідчення про чудеса пав’язані з іменем полоцького архієпископа. Перший з них, воєвода київський Олександр Заславський, оповідав про одужання від подагри після молитви до св. Йосафата. Другий свідок – князь Юрій Чарторийський, оповідав про сцілення від лихоманки. Сталося це після того, як до його голови приклали образ полоцького владики.
17. Єпископ володимиро-берестейський Йоаким Мораховський у 1631 р. заповів тестаментом на прикрасу чудотворного образу Пресвятої Богородиці у Володимирському соборі 1 тис. злотих, на «апарати посполиті» - 300 злотих, на престольний хрест – 300 злотих. Окремо на уніатське Володимирське братство – 100 злотих, на братський шпиталь – 600 злотих, на Володимирську уніатську школу – 600 злотих. Жебракам, що ходять до Володимирського собору – 100 злотих. А також, заповів тестаментом поховати себе в Успенському соборі.
18. У лютому 1718 році був зроблений перший дарчий запис на користь ордену єзуїтів. Ядвіга Загоровська дарує 72 тис. злотих.
19. 8 квітня 1798 року Волинська духовна Консисторія указом ухвалила: «Трухляву Параскево-П’ятницьку церкву розібрати, замінити її Йосафатівською каплицею». Але через брак коштів на її розібрання, церква простояла ще 30 років.
20. Візитаційний опис 1819 року засвідчує, що василіани побудували двохповерховий корпус на східній стороні монастирської ділянки. Мурований флігель школи бкв довжиною 86 ліктів і шириною 12 ліктів. У флігелі було три коридори, 9 дверей, 20 вікон. Для класів відведено 9 залів. Школа була покрита односхилим дахом незвичної форми.
21. За даними всеросійського перепису населення, в 1897 році у Володимирі-Волинському проживало 9883 чол. З них міщан – 7329, селян – 1466, дворян 473, духовенства – 105, купців 52.
22. У Володимирі на поч. ХХ ст. не було бібліотеки. Книжкові лавки належали міщанину Овши Теперу, Сурі Вакси і Ціві Епштейн.
23. Через Володимир-Волинський і навколишні села, транспортувалась ззакордону в Росію нелегальна революційна література. Місцева поліція в квітні 1905 року захопила в Володимирі-Волинському багаж з книгами і брошурами Карла Маркса, Фрідріха Енгельса, В.І. Леніна.
24. Згідно перепису населення у Володимирі-Волинському 1910-11 рр. проживало 15 612 людей. З них 6610 – українців, 1901 – поляків, 7060 - євреїв.
25. У 1912 році було прийняте рішення про електричне освітлення міста.
26. У жовтні 1926 року у Володимирі-Волинському було створено ОПК (Пласт) на чолі з Арсеном Річинським.
27. 23 листопада 1929 року польське повітове староство у Володимирі закрило місцеву «Просвіту» і всі її філії в повіті.
28. У 1933 році в адміністративну залежність від міста поставлено села Шистів і Поничів, фільварок Новозаріччя, колонії Помірки і Ганджаба, лісництво Нова Лоза. Однак міська забудова на територію цих населених пунктів і не збиралась доходити, а населення Володимира у зв’язку з економічною кризою зменшилось.
29. У 1931 році у місті діяли 3 церкви, 3 костели (з них один гарнізонний), 1 синагога, 1 шпиталь, 6 газових млинів, 1 водяний млин, 1 цегельня, 1 електрівня, 1 кінотеатр, 3 аптери, 60 єврейських крамниць, 15 християнських крамниць, 5 кредитових організацій, 6 освітньо-культурних, 1 спортивна, 3 кооперативи, 6 професійних союзів, 5 готелів, 9 ресторацій, 7 кав’ярень.
30. Михайло Тележинський – публіцист, композитор, духовний та політичний діяч у 1922 році у місті Володимирі-Волинському організував хор «Замочок», який став одним з кращих на Волині.
31. Повертаючись з ув’язнення у вересні 1939 року Іван Климів «Легенда» організував військовий загін із членів ОУН та дезертирів польського війська – українців. Його силами був ліквідований Володимир-Волинський міський революційний комітет та скликано підконтрольну українським націоналістам міську управу. Але вже 19 вересня 1939 року у Володимир-Волинськиій ввійшла Червана армія.
32. «Суспільно-політичний звіт УПА з округи Володимир-Горохів» за липень 1943 р. повідомляє, що німці 15.06.1943 року з Володимира вивезли близько 1000 осіб місцевої інтелігенції та міщанства в Німеччину на роботу. З володимирського шпиталя вивезено всіх українських хворих в П’ятидні і там їх розстріляно.
33. У 1945 році на базі технічних гуртків 4 школи (семирічки), із ініціативи вчителя фізики Волошинськогого В.М., була відкрита дитяча технічна станція – перша в області. А вже через 10 років у 1955 році відкрилася міська Станція юних техніків.
34. На вулиці Садовій була відкрита і досліджена Г.О. Пєсковою в 1983-1984 рр. безім’яна церква. Це була невелика безстовпова будівля з однією напівкруглою апсидою і плічками, що прикривали проріз апсид. Довжина церкви разом з апсидою – 17,7м, ширина – 11,3м.
Матеріал підготувала наукова співробітниця адм. ДІКЗ "Стародавній Володимир" Вознюк Орися.
