Про це пише "Експрес".
В експерименті взяло участь 43 собаки. Кожній з них показали фотографії зi сердитими й усміхненими обличчями. I такий тест тварини проходили двiчi. В першому випадку вони перебували під впливом окситоцину, в другому - без нього.
Щоразу, коли собака розглядав зображення, вчені вимірювали розмір його зіниць. Це важливий показник, адже у собак розмір зіниць безпосередньо пов'язаний із їх емоціями і фокусуванням уваги.
Як показало дослідження, собаки, що перебували під впливом окситоцину, вiддавали перевагу всміхненим обличчям. А коли гормон не діяв, вони концентрувалися на зображення сердитих людей.
"Ключовою у цьому дослідженні є роль окситоцину, - каже Наталія Власенко, психолог. - Саме цей гормон пов'язаний з такими емоціями, як довіра і любов. Скажімо, у закоханих людей рівень окситоцину зашкалює, його підвищений рівень викликає довіру та приязнь до певної людини, цей же гормон посилено виділяється у жінки після пологів, забезпечуючи формування нерозривного зв'язку "мама-дитина".
Як виявилося, і тварини під впливом окситоцину більш схильні до любові, шукають приязних стосунків, а тому й обирають людей, якi всміхаються. І, ймовірно, цей гормон є ключовим фактором пiд час налагодження контакту між людиною і собакою.
А от коли рівень окситоцину нижчий, на перший план виходить інстинкт самозбереження -- тварини реагують на те, що може потенційно бути небезпечним, зокрема на злу людину".
