Поетесі Лідії Засадко виповнилося 92 роки. Себе літня жінка називає холмщанкою, у 1944-му її разом з родиною примусово депортували з рідного дому на Дніпровщину.
Про це повідомляє «Суспільне Волинь».
Щороку 12 вересня, у День пам’яті українців - жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини, Лідія Засадко згадує рідних та тих, хто не пережив примусового переселення.
Жінка розповідає: народилася в селі Трищани Грубешівського повіту, що у Польщі. Батьки виховували четверо дітей, вона була наймолодшою.
«Коли Польща отримала автономію, то почалося гоніння проти українців. Це 1937-38 рр. почали валити церкви українські, йшла полонізація українців», – каже Лідія Засадко.
У ті роки загинули дружина та дитина її дядька.
За декілька років, коли Польща була окупована, у їхньому селі запрацювала українська школа.
Ініціатором відкриття школи став брат Лідії Засадко. Відтоді, каже холмщанка, його почали переслідувати. У 1942 році згорів будинок родини та поля.
Жінка пригадує, після тривалих поневірянь її родина опинилася у селі Богутичі. Там, каже, отримали повідомлення про примусову депортацію в Україну.
«Це не добровільне було переселення, а просто примусове. Далі жити вже не можна було, бо й німці стали вже інакше відноситися, бо побоялися тієї українізації. Ми довго їхали, товарні вагони були, люди в одному вагоні, а худоба – в іншому», – розповідає холмщанка.
Родина опинилася на Дніпровщині. Каже: вижили завдяки тому брат, працюючи сторожем, приносив у кишенях зерно. З нього пекли коржі.
«Але, вони скрипіли так, що, здавалось, зуби поламають. У шлунку лежали каменем ті коржі», – пригадує жінка.
Коли на сході України почався голод, родина переїхала на захід. Лідія Засадко вступила у Луцьке педучилище. Педагогом пропрацювала більше 30 років, дотепер пише вірші, має опубліковані книги. Каже: хоче, аби таких, як вона, визнали депортованими українцями на державному рівні.
Як розповіла Суспільному голова ветеранського громадсько-культурного товариства «Холмщина» Надія Бачинська, нині у товаристві перебуває 4 тисячі 300 волинян.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сьогодні вшановують пам'ять депортованих українців у 1944–1951 рока
