Про це пише у своєму дописі «Польський фронт гібридної війни» український експерт-політолог Олександр Солонько.
Він пропонує пригадати, коли ж почалися наші «непорозуміння» з поляками.
20 червня 2013 року Сенат Польщі ухвалив антиукраїнську, псевдоісторичну та шовіністичну постанову про події на Волині. Після цього 148 депутатів українського парламенту від Партії регіонів та КПУ спрямували звернення до польського Сейму з проханням «визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів». При цьому, вони прекрасно знали, що 1943 році офіційно не існувало Української держави. Тим не менше, тінь лягала на сучасну Україну.
В липні того ж 2013 року тодішні президент Польщі Броніслав Коморовський відвідав Волинь. Це супроводжувалося скандалами. 21-річний хлопець, який приїхав із Запорізької області, розчавив на плечі президента яйце. Судячи з усього, добровольців зробити це в межах найближчої тисячі кілометрів не знайшлося.
В 2014 році президент України Петро Порошенко вчинив кричущий акт самопоїдання. В польському парламенті вибачився за Волинську трагедію. Можливо, в нього не виникало питання, що робили поляки на етнічних українських територіях. В ситуації, коли обидві нації були під чужою окупацією.
В липні 2016 року було прийнято Резолюцію «Про встановлення 11 липня національним днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами (ОУН-УПА) щодо громадян Другої Речі Посполитої». В ньому ж віддається шана воякам Армії Крайової.
Це сталося 7 липня. А 8 липня президент Порошенко у Варшаві разом з Надією Савченко кладе квіти до монумента жертвам «Волинської трагедії»...
«Подібна оцінка польсько-українського конфлікту середини ХХ століття та національно-визвольної боротьби українців у ХХ столітті є маніпуляцією історією та наругою над українською національною пам’яттю. Кинуті українцям звинувачення є абсурдними і нікчемними з точки зору міжнародного права. Тим не менш, українська влада їх легітимізує своїми діями», – робить висновок Олександр Солонько.
Потім, зі слів Солонька, починаються спалювання українських прапорів, руйнування українських пам’ятників, наміри назвати військові кораблі іменами українських міст, які були під окупацією Речі Посполитої, будівництво з українських надгробних каменів дороги…
Повний текст допису «Польський фронт гібридної війни» – читати тут.
