Найбільший кавун на городі отця Андрія Сидора із Волині заважив 11 кілограмів 200 грамів.
Ще дещо екзотичні для нашого краю смугасті смаколики священнослужитель із Горохова виростив без жодних міндобрив, - пише газета Волинь.
На подвір’ї старшого декана Горохівського району настоятеля Свято-Вознесенського храму отця Андрія Сидора завжди гарно, як у справжнього українського господаря.
А на городі біля хати йому з матушкою Людмилою і земелька щороку щедро родить всім, чим може бути багатий український стіл.
Цьогоріч навесні вони вперше посадили кавуни. Мало вірив, що з тої праці буде толк, але золоті людські руки в спілці з благодатною погодою таки виростили диво-врожай.
– То я навесні насію, понасаджую всього потроху, глядить же всі ті сходи від бур’янів дружина, – каже отець Андрій більше серйозно, ніж жартома.
А загалом уже десятки років поспіль горохівчани не бачили свого духовного наставника без діла. Біля великої церкви роботи багато в усі пори року. Поміж справ церковних з раннього ранку до пізнього вечора він у полі біля пшенички, на домашній пасіці, в теплиці чи біля винограду. Або ж придумує неймовірно гарні візерунки на митрах, які вміє і любить робити сам.
– Люди планують, а Бог мурує, – нагадує вірянам священник, беручись за кожну будівничу чи доброчинну справу на благо громади, міста й Перемоги України. Свої починання, як і годиться чоловікові слова і діла, завершує завжди. До речі, протягом року неподалік храму кипить робота у будівлі, в якій, дасть Бог пору, навчатимуться учні недільної школи, а з церковного двору чи не щотижня з його благословення їдуть на фронт волонтерські екіпажі.
– Хочеться, щоб діти до церкви йшли і батьків із собою вели, щоб було неголослівним улюблене українцями гасло «З нами Бог і Україна!» – міркує отець Андрій, повсякчас запрошуючи юних горохівчан до науки, яка збагатить їх найважливішими життєвими правилами.
А врожаями полуниць, помідорів, перцю, вирощеними власними руками на городі, яблуками, грушами, сливами й виноградом зі свого саду Людмила і Андрій Сидори щедро діляться з друзями й горохівчанами.
– Чи багато виростили кавунів? – запитую у господаря.
– Вісім, – каже, усміхаючись, пригадавши, як брав кущики розсади в знайомого Юрія із сусіднього Холонева зі словами: «Хіба вони виростуть?».
Пан Юрій не скупився й на поради, тож рослини швидко встелили землю таким гарним буйним листям, цвітом, а відтак і плодами, що на них із-за тину заглядалися перехожі. До речі, кавунове сімейство виросло без жодних міндобрив, а правилами догляду за ним отець Андрій ділиться зі всіма, хто цікавиться.
Перший, найбільший, кавун заважив 11 кілограмів 200 грамів. Ним, солодким і соковитим, смакували в родинному колі. Додому з Києва саме приїхав із дружиною Ольгою й синочком Данилком молодший син Андрія і Людмили Сидорів Андрій, який у сані диякона служить Богові і людям у столичному Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі. Данилко, якому через чотири місяці виповниться два рочки, не відходив від дідуся ні в церкві, де старший і молодший священники звершували богослужіння, ні в саду чи на городі, беручись йому допомагати. Кому ж, як не такому завзятому помічникові, мала дістатися перша смачнюща скиба?
