21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи - як данину початку двох революцій – Помаранчевої та Революції Гідності.
П’ять років пройшло з того часу, як розпочався «Євромайдан» і серця мільйонів українців по майданах в усіх містах України билися в унісон. Волинь не стала винятком. Щодня у Луцьку на Театральному майдані відбувалися події, які вже стали історією. А, як відомо, історію творять реальні люди.
Видання «ВолиньUA» пропонує пригадати активних учасників волинського «Євромайдану». Ми не лише їх пригадаємо, але й покажемо, хто і де опинився нині, яку посаду отримав і чи веде активне громадське життя.
Анатолій Вітів – голова Волинської обласної організації ВО «Свобода».
У 2013 році був народним депутатом України, з перших днів перебував як на Майдані у Києві, так і на майдані в Луцьку. Єдиний із нардепів не пропустив практичного жодного народного віче у Луцьку і завжди перебував у вирі подій. Один із основних спікерів Луцького Євромайдану. Ні під час, ні після Майдану жодних посад не отримав. Нині він – депутат Волинської обласної ради, очолює фракцію ВО «Свобода».
Григорій Пустовіт – в.о. мера Луцька.
У дні Майдану був головою Волинської обласної організації «Батьківщина», секретарем Луцької міської ради. 2 березня 2014 року указом виконувача обов`язків Президента України Олександра Турчинова призначений на посаду голови Волинської ОДА. На цій посаді працював до липня 2014 року. Після смерті луцького міського голови Миколи Романюка перейшов до табору опонентів, у якому і збулася його мрія – знову стати секретарем міської ради та в.о. обов’язків міського голови.
Олександр Пирожик – перший заступник голови Волинської обласної ради.
У дні Революції гідності був одним зі спікерів луцького Майдану, один зі співголів Волинської обласної Народної ради. Після переформатування обласної ради 20 лютого 2014 року обраний першим заступником голови Волинської обласної ради. Будучи заступником голови Волинської «Свободи», у листопаді 2015 року вдруге поспіль обраний депутатом облради та першим заступником голови ради від цієї політсили.
Ігор Гузь – народний депутат України від партії Яценюка «Народний фронт».
На момент Євромайдану був заступником голови Волинської обласної організації ВО «Батьківщина». Після перемоги Революції гідності став заступником голови Волинської обласної ради. Згодом виграв вибори у Верховну Раду у 19-му мажоритарному окрузі, щоправда, балотувався на цих виборах уже від «Народного фронту» Арсенія Яценюка і під час виборчої кампанії позиціонував себе його великим другом. На сьогодні тісно співпрацює з УКРОПом і фондом «Тільки разом».
Микола Федік – депутат Луцької міської ради.
За час, що минув встиг зробити партійну кар’єру у ВО «Свобода», ставши головою Луцької міської організації цієї політичної сили. Був помічником народного депутата України Анатолія Вітіва. У нинішній Луцькій міській раді є одним із очільників опозиції та головою фракції у ВО «Свобода» у Луцькій міській раді.
Ігор Алєксєєв – підприємець, голова ГО «Спілка власників зброї Волині», член виконавчого комітету Луцької міськради.
У дні революції був головою обласного виконкому і заступником голови обласної організації партії «УДАР» Віталія Кличка. Продовжив активну діяльність у громадському житті, в результаті чого у 2017 році обраний членом виконавчого комітету міської ради.
Павло Данильчук – депутат Луцької міської ради.
Під час Революції гідності був депутатом Луцької міської ради, одним із активістів «Самооборони Майдану», під час подій Революції гідності переважно перебував у Києві, хоча встиг проявити себе і в Луцьку. Після початку російської агресії проти України записався добровольцем на фронт, згодом очолив «Правий сектор» на Волині. Після звільнення від головування в осередку «Правого сектора» очолив обласну організації «Народного контролю». Вдруге обраний депутатом Луцької міської ради від цієї політсили.
Володимир Бондар – в.о. обов’язки голови Держлісагентства України.
На момент Майдану очолював Громадський рух «Третя Українська Республіка». Кар’єру в Держлісагентстві розпочав із 2016 року. Під час його головування галузь потрясають постійні скандали, від яких йому доводиться «відбілюватися». Не останнім чином – завдяки покриванню скандального очільника ВОУЛГ Олександра Кватирка. Є чинним депутатом Волинської обласної ради від БПП "Солідарність".
Майя Москвич – доброволець, боєць російсько-української війни.
Єдина та перша жінка у складі збірної команди України, яка взяла участь у змаганнях «Ігри Нескорених», де виборола одразу дві золоті нагороди. У 2009 році долучилася до організації «Національний альянс», у 2013 році очолила організацію і на момент Майдану теж керувала нею. Після початку російської агресії Майя воювала на сході України протягом трьох років у складі кількох батальйонів. Звільнилася з армії лише через стан власного здоров’я. Як активістка Євромайдану, жодних посад не отримала.
Сергій Григоренко – заступник голови Волинської обласної організації партії «Солідарність», співзасновник ГО «Волинський Центр Розвитку Урядування».
Під час революції Сергій Григоренко був головою Луцької міської організації ВО «Батьківщина» та депутатом Луцької міської ради. 26 березня 2014 року обраний на посаду секретаря Луцької міської ради та введений до складу міськвиконкому. У 2015 році знову був обраний депутатом, але Микола Романюк вирішив призначити його заступником міського голови. Після його смерті звільнився з посади, нині є заступником голови Волинської обласної організації БПП «Солідарність».
Собуцький Микола Тихонович і Микола Миколайович – батько та син.
Батько – голова Асоціації фермерів Волині, а син – депутат Луцької міської ради від партії «Самопоміч». Микола Тихонович у 2014 році отримав посаду заступника голови Волинської ОДА з питань агропромислового комплексу, але згодом звільнився і продовжує займатися фермерством.
Його син Микола з початком війни став учасником місії «Чорний тюльпан», яка займається пошуком тіл військовослужбовців в зоні АТО. Місія працювала більше двох років і вивезли понад 800 тіл. У 2015 році Миколу-молодшого обрали депутатом Луцької міської ради за списком об`єднання «Самопоміч».
Марія Доманська – журналіст, учасник театру «Гармидер».
З перших днів активно включилася в процеси Євромайдану. Згодом від громадськості стала членом комісії, яка проводила атестацію волинських поліцейських. Жодних посад не отримала і продовжує працювати на ниві журналістики.
Володимир Бут-Гусаїм – помічник-консультант заступника голови Волинської обласної ради.
Представляв громадський сектор Євромайдану. Очолював Луцьку районну організацію ВМГО «Батьківщина Молода». Активно займається волонтерством, зокрема благодійною акцією «Миколай про тебе не забуде», завданням якої є зібрати та роздати подарунки для тих діток, які могли би залишитися без нашої або батьківської уваги. Активно підтримує акції водіїв на європейській реєстрації.
Богдан Шиба – екс-мер Луцька, керівник ДП «Волиньстандартметрологія».
Коли розпочався Майдан, Богдан Шиба був звичайним громадським діячем. Згодом після революційних подій про нього, ніби забули. Та з 16 січня 2017 року він став виконуючий обов'язки ДП «Волиньстандартметрологія», а з грудня 2017 року - повноцінним керівником.
Володимир Пащенко – підприємець, засновник «ВолиньPost» та «12 каналу».
У дні революції став своєрідним голосом Луцького Майдану, ведучим на сцені під час народних віче. Забезпечував ряд поточних потреб мешканців наметового містечка, спільно з "автомайданівцями" організував не один автопробіг. Не отримав жодних владних посад, проте залишається активним у громадському житті Волині.
Андрій Козюра – депутат Луцької міської ради від ВО «Батьківщина».
Під час подій Євромайдану і донині є депутатом. Зараз входить у провладну більшість у міській раді, впливає на прийняття владни рішень і періодично потрапляє у конфліктні ситуації, пов’язані з розподілом земельних ділянок.
У різні моменти до «Євромайдану» долучалося чимало людей, які згодом полишили активне громадське життя, як Роман Перванчук, Володимир Карпук, Михайло Бабенчук, Володимир Банада та ряд інших. Проте кожен із них зробив свій реальний посильний внесок у перемогу над режимом Януковича.
