Сьогодні нікого не здивуєш тим, що молоді хлопці та дівчата замість того, щоб старанно вчитись і здобувати собі висококваліфіковану професію, їдуть до польського пана і працюють щодня за нелюдським графіком на тяжких та малооплачуваних, за польськими мірками, роботах. Щоб змогти після повернення хоч якось прожити у власній державі. А жінки та чоловіки, які вже давно стали батьками, мають сім'ї та "червоні" дипломи, чи навіть звання кандидатів наук, просто в якусь мить кидають усе і їдуть на тяжку працю до Польщі, абсолютно не відповідну їх кваліфікації.
Чому так відбувається? В жодній розвинутій країні світу люди не ставлять за самоціль покинути батьківщину якомога швидше, а навпаки ‒ майже кожен громадянин пишається своєю державою! Проте, на жаль, нашим людям немає чим пишатися.
Україна переживає важкі часи. А влада Гройсмана та Порошенка своєю бездіяльністю наче намагається знищити українську націю. І навіть не робить вигляду, що це не так.Низькі заробітні плати при великих вимогах до працівника, мізерні пенсії, до неадекватності високі ціни на продукти, які постійно дорожчають, грабіжницькі тарифи на комунальні послуги, неймовірно дорога медицина та медикаменти… Не менш дороге навчання у вишах та ще й із процвітаючою корупцією та відміною стипендій на додаток. Ось перелік ще далеко не всіх речей, із якими стикаються громадяни України мало не щодня.
Складається враження, що нинішня влада Порошенка хоче, щоб увесь український народ був неосвіченим, хворим на усі існуючі недуги, жив на вокзалі та був неймовірно струнким! Здається, що єдине, про що явно хвилюються урядовці ‒ це те, щоб українці ніколи не страждали від ожиріння. Проте скільки не жартуй, та життя в нашій державі від того кращим не стає. І саме з цієї причини величезна кількість наших громадян покидає терени власної батьківщини, емігруючи в інші країни.Український народ завжди славився своєю працьовитістю, витривалістю, обдарованістю.
Проте чомусь його постійно намагалися стерти з лиця землі. Сьогодні, як би це абсурдно не звучало, до цієї справи докладають зусилля українські чиновники та урядовці. Кожен другий громадянин України ладен до сьомого поту працювати на польському городі, збираючи полуницю та бурівку для польського пана, замість того, щоб читати лекцію в затишній аудиторії з достойним званням кандидата наук у себе на батьківщині, яке давно знецінилось у наших краях, так само, як і звання: інженер, медик, науковець…
Прикро, що Україна в ХХІ столітті стала заручницею тяжкої долі і щодня потерпає від безвихідної ситуації. А нинішній уряд України наче запустив систему знищення української нації, залишаючи людей часто наодинці зі своїми проблемами. Напевно, влада не розуміє, що при такій демографії їй з часом не буде ким керувати. Або вона зацікавлена в свідомому скороченні чисельності української нації до 20 ‒ 25 мільйонів. Не дарма вже котрий рік в Україні не проводять перепису населення. Підозрюю, що він міг би показати жахливу картину соціально-економічної руйнації та рівень міграції з країни.
Кожен українець заслуговує бути щасливим у себе на батьківщині. Але скільки часу український народ іще повинен терпіти? Чекати поки влада хоча б не буде заважати людині реалізовувати себе і перестане красти. Наразі на ці питання важко дати відповідь. Але можу сказати однозначно, що влада Гройсмана та Порошенка, свідомо чи несвідомо, працює на знищення нашого генофонду та українців як нації. Або ж просто є мовчазним статистом і не має жодного бажання зупинити руйнівні соціальні процеси, які відбуваються в Україні.
