День Незалежності вже другий рік поспіль зустрічаємо на передовій на споконвік і навіки українському Донбасі. Як «подарунок» осколок, що неприємно продзижчавши поряд, боляче пошматував частину нашого бойового товариша, заокеанського гранатомета Марка-19.
Все навколо посічене цими «подарунками» - осколками. Природа, дерева, тіла і душі. Така ціна Незалежності. Дорожча всього золота в світі і навіть життя. Дуже багато за неї заплачено і ще платимо. Тому не хочеться нині банальностей. Лиш декілька думок про Незалежність
Їй насправді не 32. 24 серпня 1991 року відбулося відновлення, а не просто проголошення незалежності. Нашій державності набагато більше. Вона з тисячолітнім корінням, славою та героїчним минулим і без сумніві великим майбутнім. Тому памʼятаймо про тяглість боротьби. Її Причинно-наслідкові звʼязки. Історичні цілі. Попередників, що впали, але не здалися.
Друге і головне. Незалежність - це не лише від когось чи чогось (у даному випадку ворожого колоніалізму), а передусім Для чого. Це усвідомлення бажання жити разом в одному домі (прагнення державності) і за «своєю правдою» (прагнення субʼєктності), крізь століття колективне відчуття історичної єдності (ідентичність). Це не лише негативне означення через частку «не» (відмова коритися іншим) це передусім Свобода і спільна Місія і Візія. На війні спостерігаємо дивні речі, як Провидіння через екзистенційний виклик і межове випробування лікує важко хвору наслідками столітнього колоніалізму націю.
Покозачує Українців. Народжується Велика Україна. Пасіонарна, місійна, активна.
І третє. Неприємне, але очевидне. Неодноразово писав що це війна нації проти імперії. Нація - це кровно-духовна спільнота. І зараз йде національний плебісцит крові. Кожен перевизначається чи належить до української нації, є її частиною, чи він сам по собі «скрайньохатній» (у нікчемному розумінні, тобто не той хто перший ворога стрічає, а той хто перший тікає).
Йде болючий розлам, який лише посилюватиметься. Між «козаками» і «жителями країни», що не доросли навіть до громадянства. Йде жорсткий природній відбір. І в Україні майбутнього свинопаси не матимуть право керувати козаками. Тому Будьте Козаками, цінуйте Незалежність, бийтеся за Свободу!
П.С. Пишу і думаю чи не забагато філософствую на війні. Напевно ні, бо війна як і філософія - сестри. Це всього лиш вправляння у смерті…
Юрій Сиротюк, боєць 5-ої окремої штурмової бригади, заступник голови ВО "Свобода"
