Гальом Сергій Якович народився 30 листопада 1975 року у селі Раків Ліс, Камінь-Каширського району, Волинської області.
Спогадами про Героя поділилися на сайті Камінь-Каширської громади, - інформує ВолиньUA.
З вересня 1981 року до травня 1991 року навчався у Раків-Ліській середній школі. В школі був товариський, веселий, любив займатися спортом, захоплювався столярною справою на уроках трудового навчання.
У вересні 1991 року вступив у Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум. У 1994 році закінчив навчання за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та було присвоєно кваліфікацію техніка-механіка.
Після закінчення навчання з 1995-1996 роки проходив військову службу у м.Львів.
У 2000 році одружився з Крам Людмилою Павлівною. У шлюбі народилися дочка Аліна та син Аркадій.
З липня 2002 року був прийнятий у Камінь-Каширське управління по газопостачанню та газифікації на посаду охоронника, де працював до 2014 року. Паралельно у вільний час, займався столярною справою. Та більше за улюблену справу він любив свою Батьківщину. Саме тому двічі залишав деревообробні верстати вдома й роботу охоронника та вирушав на фронт вибивати окупанта. Термін перебування в АТО – 15.05.2915-14.09.2015
З квітня 2014 року у зв'язку з військовим вторгненням росії в Україну був призваний на військову службу по мобілізації та цього ж місяця відбув у зону проведення бойових дій.
В квітні 2014 року Сергій вперше вирушив на фронт, на Донбас. Був на посаді старшого водія гранатометника. Захищав міста Слов’янськ, Луганський аеропорт. Тоді українська армія офіційно втратила 366 воїнів, 300 – потрапили у полон. Сергій Якович опинився у числі 429 поранених бійців і тих, які отримали контузію. У той час доля дозволила йому вижити, повернутися додому.
З 17 лютого 2015 року був звільнений з військової служби за станом здоров'я.
З 2015 по 2022 роки продовжив працювати на посаді охоронника в АТ "Волиньгаз".
Вдома у вільний час займався улюбленою столярною справою.
Любов майструвати по дереву Сергій Гальом перейняв від батька й братів. А ще він був справжнім патріотом своєї Батьквщини.
25 лютого 2022 року став на захист суверенітету та територіальної цілісності України у зв'язку з військовою агресією росії проти України. З перших днів зайняв оборонні позиції у рядах 51-го батальйону Волинської 100 бригади ТрО вздовж білоруського кордону. Через деякий час на посаді мінометника протитанкового взводу виконував бойові завдання на Донеччині в районі Діброви, згодом – Лиманський напрямок. За станом здоров’я із був переведений у відділ логістики. Попри набуті під час служби бронхіальну астму та цукровий діабет до останнього свого подиху залишався із побратимами на сході України. Хвороба стала невблаганною. 17 лютого 2024 року його серце перестало битися. Хоронили Героя у рідному селі.
Був нагороджений : медаль «Ветеран війни», відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції» та нагрудним знаком «Учасник АТО».
Читайте також: На Волині вручили відзнаки поліцейським стрілецького батальйону
