У Горохові склалася виняткова ситуація: міський голова Віктор Годик не голосує за проекти рішень, які вносить на сесію сам або ж «із подачі» своїх підлеглих. Коли справа доходить до голосування, він не віддає свого голосу за те, аби ці проекти стали повноцінними рішеннями, перекладаючи всю відповідальність за їх прийняття на депутатів.
Зауважимо, що раду та виконком у містах очолює одна і та ж людина – міський голова. Саме він формує виконком, пропонуючи до його складу потрібних людей, які затверджуються за його поданням, і лише секретар міської ради входить до виконкому за посадою. Тобто, міський голова має виняткові засоби та впливи на виконком і його членів, а відповідно – й на зміст і суть запропонованих виконкомом проектів рішень, у тому числі й бюджетних (виняткові випадки свідомо упускаємо).
Дивна ситуація. Міський голова, згідно з регламентом, від імені виконкому та за його погодженням вносить на розгляд ради проект рішення, проте вже у сесійній залі цей же проект не підтримує. Невже цим самим мер дає розуміти, що нікому не довіряє? Ні підлеглим, яких тримає на роботі і які готують сесійні проекти рішень, ні членам виконкому як колегіальному органу?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Горохівські АТОшники не можуть отримали земельних ділянок, бо їх не віддає московська церква
Навряд чи цьому можна знайти якесь логічне пояснення та виправдання. Природно виникає ряд припущень, які могли би пояснити таке системне протиріччя в діяльності Горохівського міського голови Віктора Годика. Адже, не голосуючи за сесійні проекти рішень, він:
– не підтримує на пленарному засіданні проекти рішень, які сам же вніс?!
– не підтримує проекти рішень, напрацьовані його підлеглими?!
– не підтримує проекти рішення, погоджені виконком, який сам очолює?!
Утім, у Горохові кажуть, що їхній мер свято вірить, нібито він не має права голосу на сесії разом із депутатами. Або ж, принаймні, свято хоче в це вірити, адже така поведінка його цілком влаштовує. Але це – або кричуща некомпетентність, або свідоме лукавство перед громадою, або ж небажання брати відповідальність за прийняття рішень.
[caption id="attachment_75560" align="alignnone" width="586"]
Прізвища мера Горохова навіть немає у переліку для голосування[/caption]Зрозуміло, що мерами не народжуються. Але, ставши ним, самоврядець зобов’язаний вивчити елементарне – щонайменше, Закон України «Про місцеве самоврядування» та Регламент ради. Частина 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» чітко вказує:
«Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос».
Отже, якщо ти присутній на сесії, ведеш її, то будь добрий – і голосуй! Тим більше, що нерідко голосування – це ще й прояв твоєї громадської позиції, висловлення власної думки чи точки зору щодо подій, важливих для країни чи громади. То чому мер Горохова обирає мовчанку? Кого він боїться? Чи є його мовчання позицією? Ні, бо, в такому разі краще грітися на печі, а не бездарно витрачати гроші громади на зарплату переляканого мера!
Це – нонсенс та прецедент на всю Україну. Кореспонденти «ВолиньUA» марно намагалися відшукати подібні прецеденти в інших міських радах, але дарма… Всі інші мери – як мери. І в Ковелі та Нововолинську, і навіть тимчасовий мер Луцька Григорій Пустовіт, і мер-екс-боксер Віталій Кличко у Києві – усі вони беруть участь у голосуваннях на сесіях…
А от у Горохові мер – не голосує навіть за такі суспільно значимі для свого міста, міської громади та її мешканців, як бюджет, ремонт доріг, харчування учнів, ремонт шкіл, потреби лікарні, виділення землі учасникам АТО і за ряд інших важливих програм і рішень…
Якщо слідувати за такою логікою Віктора Годика, то всі його колеги – міські голови інших міст – злісні порушники законів і регламентів, яких давно вже треба було би притягнути до відповідальності та покарати за корупційні діяння. Виходить, лише один-єдиний мер на всю країну, з Горохова – святий і безгрішний. Розумніший за всіх. Воістину – унікальний і неповторний.
Можна зробити висновок, що своїм неголосуванням на сесіях мер Горохова сам себе позбавляє законного права голосу, яке надається йому, відповідно до чинного законодавства. Тобто, ця дилема – у праві вибору владної поведінки: хочу – користаюся своїм правом, хочу – від нього відмовляюся…
Пригадується вислів одного з героїв Миколи Куліша, який казав: «Українці – нація дядьків та перекладачів». І якщо з дядьками – усе зрозуміло, то «перекладач» із мера Горохова – просто професійний. Правда, не в прямому значенні цього слова, а від похідного – «перекладати». Полягає це «перекладати» у банальному небажанні брати відповідальність за прийняття рішень на себе персонально. Такому меру простіше перекласти відповідальність на кого завгодно і на що завгодно.
Аналізуємо далі. Горохівська міська рада має свій офіційний веб-сайт. Але він – напівмертвий. Тобто, де-факто він є, але жодних актуальних новин не відображає. На головній сторінці ще з травня висить афіша про святкування Дня міста, яку днями посунули оголошення про отримання юридичної допомоги постраждалим у Польщі. А в Горохові що, нічого не відбувається? Немає новин, подій, мер не проводить наради? Де інформування про це мешканців міста?
Коли заходиш на такий сайт, складається враження, що це не сайт міста, а якогось невеличкого хутора з глибинки. Разом із тим, у Регламенті Горохівської міської ради прописано:
«Інформація про скликання сесії Ради оприлюднюється на дошці оголошень Горохівської міської ради, в районній газеті «Горохівський вісник» та на офіційному сайті Горохівської міської ради». Знайти таке оголошення на сайті – це теж саме, що злітати на Марс…
Той же регламент каже, що: «Виконавчий апарат Ради забезпечує отримання кожним депутатом Ради проектів рішень та інших матеріалів, необхідних для розгляду питань порядку денного сесії Ради, але не пізніше, як за 3 дні до її відкриття, а у виняткових випадках – у день відкриття сесії».
Як розповіли «ВолиньUA» окремі депутати міської ради, проекти рішень їм роздають безпосередньо перед самою сесією. І ознайомлюйся з ними, як хочеш. Тож, схоже, у Горохівській міськраді, з подачі Віктора Годика, режим отаких «виняткових випадків» увійшов у ритм буденності.
У результаті депутати не мають змоги вчасно ознайомитися з матеріалами, ретельно розібратись у питанні, уточнити цифри та факти, скористатися довідковою інформацією чи порадами експертів. Як наслідком – рішення голосуються похапцем, багато хто часто взагалі не розуміє, за що голосує, а дехто голосує «невпопад»… А мер тим часом узагалі не голосує!
Зрештою, громада міста не знає і не може дізнатися дійсної позиції Віктора Годика з жодного питання, яке голосується на сесії. Це – позиція лукавого. Усуваючись від голосування на сесіях, мер лукавить перед громадою, бо завжди може сказати, що він такого рішення не підтримував і за нього не голосував. Мовляв, в усьому винні депутати…
То, може, варто чітко запитати в такого мера: його парадоксальна позиція при голосуваннях (точніше, її відсутність) – від незнання, профанації, боязні чи лукавства?
