Пам’ятка архітектури національного значення Монастир тринітарів – один із давніх луцьких католицьких монастирів. Водночас тут розташований військовий госпіталь, який постраждав від пожежі вночі 20 вересня 2019 року.
Про це інформують Хроніки Любарта.
Монастир був збудований на початку XVIII століття і був найбільшою християнською спорудою на так званому заглушецькому передмісті (район теперішньої вулиці Лесі Українки).
Як показує історія, горів він не раз. Одного разу в ХІХ столітті пожежу швидко загасили через відважність одного лучанин, який побачив полум’я на даху. Через коридор приміщення він дістався до даху і з віником у руках пішов по хребту даху до місця пожежі. На очах у зівак він збив запалені шматки ґонту, чим врятував пам’ятку від великого вогню.
Іншого разу в тому ж столітті не вберегли костел і він згорів, тому його суттєво реконструювали. А вже коли він згорів другий раз, то його не відновили, тому сьогодні приміщення костелу немає, а є лише приміщення давнього монастиря.
Він належав ордену тринітарів. Його члени у давні часи викуповували християн із мусульманської неволі. Пізніше завдання трохи змінилися – ченці опікувалися бідними та хворими.
Вважається, що архітектором луцького костелу тринітарів був Кацпер Бажанка – автор оздоблення верхівки кафедрального костелу у Вавельському замку Кракова. Монастир був розмальований фресками Йозефа Прехтля. Саме він є автором ікони святого Каетана, яка містить найдавнішу панораму Луцька. Історик архітектури Богдан Колосок писав, що під радянською та сучасною штукатуркою могли зберегтися фрески авторства того ж Прехтля.
Костел і монастир тринітарів у Луцьку (справа) і панорама міста (зліва). Фрагмент ікони середини XVIII століття з Музею волинської ікони
Монастир тринітарів на вулиці Лесі Українки
Також луцькі тринітари активно займалися освітою (тут був колегіум) і, звісно ж, мали велику бібліотеку. І були у ній свої красоти – алегоричні фрески, старовинні книжки, меблі з різьбою. А вікна книгозбірні виходили на замок.
Ще одна цікавинка про це місце. Є історія, ніби костел і монастир збудували завдяки тому, що жертводавця Павла Майковського образили луцькі бернардини, які не схотіли його нагодувати. Тому він вирішив віддати гроші на будівництво тринітарам.
У 1844 році тут побував польський письменник і художник Юзеф Крашевський, який намалював це місце і передав настрій словами.
«Гарний білий костел… Його мури і структура показують не дуже давню фундацію і свідчать про старанне утримання. До навколишнього муру тут же тулиться повна метушні торгова вулиця, як ярмарок і торг наповнена людьми, возами, худобою. Біля хвіртки двору закінчується той гомін і тлум. Увійшовши на подвір’я костьолу і кляштору, чуєш як тебе повиває спокій і полонить атмосфера тиші і свободи. Костел тринітаріїв відчуттям туги заохочує до молитви. На вже зблідлих картинах на його склепіннях читаєш пам’ятки з історії ордену», - писав він.
У ХІХ столітті костел згорів, його розібрали, а в монастирі зробили Окружний суд. У міжвоєнний період він дуже прославився так званими процесами над комуністами. Наприклад, у 1934 році відбувся суд над членами КПЗУ. Їх було 56: 29 українців, 20 євреїв та 7 поляків. Більшість із них згодом потрапили під амністію.
Також луцькі тринітари активно займалися освітою (тут був колегіум) і, звісно ж, мали велику бібліотеку. І були у ній свої красоти – алегоричні фрески, старовинні книжки, меблі з різьбою. А вікна книгозбірні виходили на замок.
Ще одна цікавинка про це місце. Є історія, ніби костел і монастир збудували завдяки тому, що жертводавця Павла Майковського образили луцькі бернардини, які не схотіли його нагодувати. Тому він вирішив віддати гроші на будівництво тринітарам.
У 1844 році тут побував польський письменник і художник Юзеф Крашевський, який намалював це місце і передав настрій словами.
«Гарний білий костел… Його мури і структура показують не дуже давню фундацію і свідчать про старанне утримання. До навколишнього муру тут же тулиться повна метушні торгова вулиця, як ярмарок і торг наповнена людьми, возами, худобою. Біля хвіртки двору закінчується той гомін і тлум. Увійшовши на подвір’я костьолу і кляштору, чуєш як тебе повиває спокій і полонить атмосфера тиші і свободи. Костел тринітаріїв відчуттям туги заохочує до молитви. На вже зблідлих картинах на його склепіннях читаєш пам’ятки з історії ордену», - писав він.
У ХІХ столітті костел згорів, його розібрали, а в монастирі зробили Окружний суд. У міжвоєнний період він дуже прославився так званими процесами над комуністами. Наприклад, у 1934 році відбувся суд над членами КПЗУ. Їх було 56: 29 українців, 20 євреїв та 7 поляків. Більшість із них згодом потрапили під амністію.
