Росіяни негативно сприйняли розміщення на території їхньої країни так званих біженців із "Л/ДНР". Кілька днів тому окупаційна "влада" невизнаних республік розпочала "евакуацію" жителів ОРДЛО, нібито через зростання "погрози нападу з боку України".
Місцеві жителі у відповідь порадили їм одразу "валити назад". Коментарями вони ділилися у забороненій в Україні соцмережі "ВКонтакте", скриншоти яких поширилися пізніше у Telegram-каналах і Twitter (щоб переглянути, доскрольте новину до кінця), - пише Оглядач.
Зазначимо, що "організований виїзд" населення тимчасово окупованих територій Донбасу розпочався увечері 18 лютого. Людей, переважно жінок і дітей, насильно садили в автобуси і відвозили в Ростовську область РФ.
Росіяни у місцевих пабліках поспішили показати "біженцям" із ОРДЛО свою "гостинність", закликавши їх повертатися назад. Вони висловили подив, чому людей почали переселяти саме в Ростовську область, а не "більш фінансово забезпечені і з більшою кількістю робочих місць" північні регіони РФ.
"Клас. Дивлюся, такі жебраки їдуть... Їм тільки дотації ще", "Так пообіцяли по 10 000, ось вони і їдуть", "Мені цікаво, наскільки за термінами таке переселення продовжуватиметься?.. І чому саме в РО (Ростовську область. – Ред.)? Чому не в Підмосков'я, де зосереджена вся промисловість. І не Зауралля?", "На**й ви тут потрібні, валіть назад", – коментували росіяни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Війна за 20.02.2020: російські окупанти здійснили 80 обстрілів, є поранені
Деякі запропонували везти жителів ОРДЛО до Сибіру – "працювати й відпрацьовувати свій хліб, а не на халяву жити, як вони всі звикли". Частина просто ображали "біженців", обзиваючи їх "сміттям", "збродом" тощо.
Хтось просив переселяти у занедбані села, а не Ростов-на-Дону, "де самим місця мало". І лише мала частина висловилася за те, що в переселенні жителів Донбасу немає нічого такого – люди, які поїхали за "першої хвилі" в 2014-му, вже обжилися в РФ.
До обговорення теми приєдналися, мабуть, і самі "біженці". Один зазначив, мовляв, коментарі показують одразу, "яка вона, Росія".
