Про маленьке село Клевецьк Турійського району Волині нині мало хто чув. А колись воно належало до королівських маєтків та переходило з рук в руки знатних вельмож Європи! Ним навіть володіла сама королева Бона – донька неаполітанського короля Альфонса ІІ й дружина польського короля Сигізмунда І. Як сьогодні живе давнє «царське село», - розповідає Вісник.
Автобус давно сюди не ходить
Кількадесят хат розкинулися майже в лісі вздовж однієї вулиці, яку не так давно розділили на «малий куток» та «великий куток». Вікіпедія дає відомості про сімдесят жителів, та насправді тут мешкає не більше тридцяти. І майже усі пенсіонери…
Коли тут були школярі, селяни вже достеменно й не пригадують. Кажуть, останніх чотирьох діток тоді на навчання довозила в сусіднє село маршрутка. Як ті школу закінчили, автобуса в Клевецьку більше ніхто не бачив. Щоб вибратися із села десь далі, доводиться йти пішки чи велосипедом доїжджати у селище Люблинець, а вже там чекати на маршрутку.
– Остання наша учениця Таня кілька літ тому заміж вийшла і привезла сюди з Ковеля чоловіка Сашу, – розповідає Галина Баран. – Це єдина молодьож. Тоді на весіллі гуляло все село! Жених для нас замовив «естраду» – привіз музикантів з барабанами та акордеоном. Ох, і погуляли на славу! А так люди збираються гуртом хіба на похорон. Вже цього року трьох не стало…
Росте сільський цвинтар, порожніє саме село, хоч до двох райцентрів, Ковеля та Турійська, звідси рукою подати, у межах десятка кілометрів.
Нема тут ні магазинчика, ні пошти, ні будинку культури. Єдина розрада – церква. Збудували її на місці старого клубу, бо «на танці» давно нікому ходити, а от до Бога стежечку топтати, кажуть, треба. Не велелюдні тут служби Божі, приходять на них щонеділі лише кілька бабусь. Та й тому раді, що побачилися живі-здорові.
Час від часу навідується до хворих фельдшерка з Ружина (Клевецьк належить до Ружинської сільської ради), з візитом буває і головиха. Але рідко. А от листоноша – частий гість. Вона несе селянам не тільки пенсію, а й періодику. Так майже у кожну хату приходить і «Вісник+К».
В болотах прокладали дорогу з дерев’яних колод
А колись Клевецьк був досить відомий. Перша згадка про тутешній палац належить до 1511 року – в архівах волинського князя Василя Сангушка. Це було укріплення, огороджене валами. Однак зовсім скоро тутешня земля змінила власника – польський король Сигізмунд видав грамоту, в якій утвердив «добровільний обмін» маєтками між Сангушками і королевою Боною, своєю дружиною. Та була дуже амбіційною дамою. Бона Сфорца виношувала плани об’єднання під своєю владою чи не всієї Європи за рахунок династичних шлюбів своїх дітей. Та син Сигізмунд ІІ зламав плани матері й таємно обвінчався з тією, яку любив, а не на яку вказала Бона. За рік молода королева… померла, і матір короля підозрювали в отруєнні невістки. Стосунки із сином стали ворожими. Бона відреклася від усіх своїх маєтків і виїхала в Італію.
Далі Клевецьк переходив з рук в руки від князів до бояр та дворян, належав то Російській імперії, то Польщі. Врешті назад повернувся в Україну.
Колись навколо села була болотиста місцевість, тож до сусідніх поселень доводилося мостити дорогу з дерева. Хто її робив, достеменно невідомо, але в торфі на глибині близько метра ще у минулому столітті знаходили укладені соснові колоди для дороги, скріплені дванадцятиметровими дубовими балками. Зберігся тут і «рів королеви Бони», який живиться джерельною водою та впадає в ріку Турію. Ось і вся згадка про велику правительку…
