У Варшаві бояться «бандеризації» України так само, як і в Москві

Аналізуючи реакції окремих представників польського соціуму на свій виступ у Сагрині 10 березня 2018 року, приходжу до висновку, що у Польщі так само бояться «бандеризації» України, як і в Росії. Адже для одних і других це – смерть імперських амбіцій зазіхати на наші території…
У Польщі навіть професура забула, що вони – насамперед науковці, а не політики. Адже роблять заяви, які свідчать або про цілковите нерозуміння дійсного стану речей в Україні, або ж про свідомі компіляції і перекручувавання історії та засадничих ідеологічних принципів.
До прикладу, наведу коментар, даний одним із таких «політичних науковців» польському виданню «Хроніки тижня»:
Так як не можна публічно прославляти Гітлера і нацистів, так само повинно бути з Бандерою і ОУН-УПА, – каже професор Володимир Осадчий, директор дослідного центру Східної Європи UCRAINICUM Католицького університету в Любліні. – Проблема полягає в тому, що бандерівська ідеологія стала в Україні універсальною та обов'язковою до виконання ідеологією…

У цьому коментарі – очевидне змішування понять нацизму і націоналізму, хоча нацизм – це зверхність і зневага (до інших націй), а націоналізм – це любов (до свої нації). Я – противник нацизму, але сторонник націоналізму. Українського націоналізму, який сповідує ВО «Свобода». Тим, хто не бачить різниці між нацизмом і націоналізмом, раджу йти в бібліотеки і зайнятися самоосвітою та просвітою.
Якщо польська поліція і прокуратура теж не розмежовують цих засадничих ідеологічних постулатів і не бачать тут розбіжностей, тоді зовсім не здивуюся, якщо вони справді знайдуть «чорну кішку в темній кімнаті», навіть якщо її там не було. Адже мої висловлювання у Сагрині, за висловом керівника прокуратури в Грубешові Артура Кубіка, перевірятимуть на наявність у них «публічної пропаганди фашистської системи або підбурювання до ненависті за ознаками національності»…
Хоча, з іншого боку, мені взагалі важко збагнути, як саме збираються поляки доводити в моїх висловлюваннях «пропаганду фашизму» чи «підбурювання до ненависті». Я ніколи не був прихильником людиноненависницької фашистської ідеології. Моя ідеологія – це любов до України та українців. І з цих позицій я закликаю поляків любити своїх національних героїв. Але й поважати наших, українських...
Справедливості ради, зауважу: ми це вже проходили. Ще в часи Майдану нас, українських націоналістів, уже намагалися зобразити фашистами. І робили це проросійські прихвостні з Партії регіонів, керовані з Кремля. Навіть численні «антифашистські мітинги» проти нас організовували, розраховуючи лінчувати нас, націєлюбних «кровожерів», перед усією світовою спільнотою. Надто знайомий почерк. Чи не під ту ж диктовку все це робиться?
Єдине, що в цьому коментарі тішить – це його спрямованість у майбутнє. Бо рано чи пізно «бандерівська ідеологія» дійсно стане для нашої держави хай не обов'язковою, але універсальною. Саме україноцентрична «бандерівська ідеологія» врятує Україну і зробить її сильною – такою, яку поважатимуть і боятимуться по різні сторони кордонів. І саме тому її поширення вже сьогодні однаково бояться як у Варшаві, так і в Кремлі…
Олександр ПИРОЖИК,
заступник голови «Волинської Свободи»,
перший заступник голови обласної ради

Вас також може зацікавити