Асоціація "Український ядерний форум" написала статті у "Вікіпедії" про ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які фігурують у міфі про "чорнобильських водолазів" Бориса Баранова, Валерія Беспалова та Олексія Ананенка.
Про це УЯФ повідомив на своїй сторінці у Facebook.
Зазначається, що вони у квітні 1986 року, ризикуючи життям, займалися спуском води з теплоносія четвертого енергоблоку ЧАЕС.
"Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора розплавлювали нижні шари конструкцій під собою. Під ними в резервуарах накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн. У випадку, якщо б активна зона (теплоносії) дісталась води, була ймовірність повторного вибуху, тому було розроблено план: троє водолазів мали відправитись через затоплені камери четвертого реактора до теплоносія, знайти два запірних клапани й відкрити їх, спустивши воду", – йдеться у статтях.
Вважалося, що після виконання такого завдання через променеву хворобу після отримання високих доз радіації ці люди могли б прожити не більше кількох днів.
"Добровольцями згодилися йти троє: старший інженер Олексій Ананенко, інженер середньої ланки Валерій Беспалов і начальник зміни Борис Баранов. Один з них повинен був тримати підводну лампу, двоє інших – відкривати клапани. Наступного дня після занурення з'ясувалося, що в "басейні" не було жодного освітлення, а водонепроникний ліхтар час від часу вимикався, тож спеціалісти працювали практично на дотик. За деякий час їм вдалося виявити зливні клапани й у повній темряві відкрити дві засувки, щоб випустити воду назовні. ЗМІ писали про те, що всі троє героїв загинули від променевої хвороби, але це не відповідає дійсності. Всі троє вижили", – зазначається у статтях.
Усі добровольці у 2018 році були нагороджені президентом України Орденом "За мужність" III ступеня, лише Баранов – посмертно (він помер у 2005 році).
