image
 |  405 27 Червня 2024 | 11:52

Україна в полоні московського духовного кріпацтва

Звичайно, можна пройти поряд і не замітити. Або зробити вигляд, що нічого не відбувається.

Цю світлину вчора переслали мої друзі, точніше, духовні побратими - п. Аліса, яка родом з-під Луцька, та її чоловік, випускник Волинської духовної семінарії, отець Назарій, Благочиний Глухівського деканату, родина яких зараз мешкає в колишній гетьманській столиці лівобережної України, місті Глухові.

Люди кажуть, що велике добре бачиться здалеку, а в дрібному можна побачити ознаки системності. Колись, завдяки старанням наших внутрішніх під--ів (так на військовому слензі побратими називають російських орків), доля закинула мене на Сумщину, в прикордонний до оркостану Глухів. Там же і познайомився з родиною Ковальових.

Порівнюю, з присланого фото, відзначення Святої Трійці в Глухові (містечку з населенням близько 30 тис. осіб) і храмах у Луцьку. Різниця вражаюча. Розумію, наскільки це важка місія для проповідника українського світогляду на Сумщині отця Назарія. І це на 33 році Незалежності, 3 році повномасштабної російсько-української війни.

Пригадуєте, друзі, схему місцевих вотчин, удільних князівств, закріплених за конкретними персоналіями, чи то пак місцевими баронами-олігархами, що склалась ще за часів Кучми? Донеччина належала Ахметову- Колеснікову- Бойку, Закарпаття - Балозі- Медведчуку -Шуфричу, Сумщина - сім’ї Деркачів. Останній з цього клану- регіонал Андрій Деркач, багаторічний депутат українського парламенту від цього виборчого округу, звинувачується у державній зраді і незаконному збагаченні, оголошений у розшук і нині перебуває на території ерефії. Це той Деркач- випускник академії ФСБ, який протягом фактично 30 років перебування на керівних посадах в уряді і парламенті вів розвідувальну і підривну діяльність проти української держави, називає Україну «концтабором і фашистською державою» , повторює наративи російських пропагандистів про «адін народ», активно підтримує діяльність московського патріархату на території України.

Тепер життями і здоров’ям наших воїнів спокутуємо 30 років бездіяльності в царині українського державотворення, нехтування елементарними інстинктами самозбереження, коли сотні таких от «деркачів» наполегливо і планомірно руйнували державу зсередини…

А де ж місцева влада, чи вона не повинна перейматися світоглядними переконаннями своїх мешканців? Із 28 церковних приходів колишнього Глухівського району, лише три належить до Православної Церкви України. Вочевидь, дивлячись на фото з Глухова, можу припустити, що незримий ментальний зв'язок між екс-нардепом і місцевою владою таки зберігся.

А де ж наша шановна законодавча влада, котра ще 19 жовтня 2023 р. більшістю голосів у першому читанні проголосувала за Закон №8371 «Про духовну незалежність», себто заборону релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться за межами України, в державі, що здійснює збройну агресію проти нашої країни. Та за два місяці мала повернутись до остаточного його затвердження?

Нагадаю, що поряд з близько 9 тисячами українських церковних громад на 3 році повномасштабної російсько-української війни існує 8505 приходів російської церкви. Виявляється, 44 народні обранці, більшість з яких - колишні представники ОПЗЖ, з доброю половиною від «слуг народу» (ініціатор-А. Мотовиловець, А. Культенко, Д. Гетьманцев…) звернулись до голови ВР з проханням направити Венеціанській комісії лист про невідповідність Закону «Про духовну незалежність» європейським цінностям і стандартам. Автори називають пропозицію заборонити московську церкву, спробою «обмежити право громадян на свободу світогляду і віросповідання», зазначають, що держава не має права вказувати в яку церкву ходити. О-ппа ! Та це ж чисто великодержавна риторика, що нам так нав’язує російська пропаганда.

Чи прийняття згаданого законопроекту прискорить нашу Перемогу над «імперією зла»? Переконаний, що так. Чи прийняття вищезгаданого закону вб’є осиковий кілок у груди «рускава міра»? Звісно, що так.

А поки переконані й вмотивовані настоятелі української віри проводять богослужіння на пустирях, а переконані і вмотивовані військовослужбовці Збройних Сил України відстоюють позиції біля Вовчанська, Покровська, Торецька, «п’ята колонна» з парламенту, місцевих адміністрацій і рад, своєю бездіяльністю, безініціативністю зберігає вірність північному сусіду та віддаляє нашу Перемогу.

Сергій Сівак, депутат Луцької районної ради від ВО «Свобода», заступник голови Луцької районної ради, майор медичної служби 

Бажаєте першими дізнаватись останні, важливі та цікаві новини Луцька, Волині, України та світу? Приєднуйтеся до нашого каналу Telegram .

Також слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook .

Вас також може зацікавити