В Україні є проблема з позиціонуванням Європи і сприйняттям так званих європейських цінностей. Стараннями окремих медіа вимальовується така собі картинка суцільно ліволіберального, постмодерністського суспільства. Цю картинку також вміло підхоплює російська пропаганда. І додає нових барв. Вона прагне показати весь західний світ соціумом, який занепадає, відмовився від традицій, історичної спадщини, культури й ідентичності. Де всі визнають гендерну ідеологію як беззаперечну істину, а на всіх установах і вулицях майорять веселкові прапори.
Якщо ми хочемо краще зрозуміти Європу, причини нинішнього консервативного повороту і налагодити діалог з різними політичними силами, потрібно відмовитися від поверхового аналізу процесів, які там відбуваються. І почати нарешті зважати на те, що Європа – це не такий собі крикливий, наче Євробачення, заповідник ліволіберальних, а часто відверто лівацьких неомарксистських доктрин. Це щось значно більше і ширше. Фундамент європейської цивілізації ґрунтується на суміші християнства, античної філософії й раціоналізму. Багато європейців і зараз є прихильниками консервативного світогляду. Очевидно, їхня кількість навіть зростає. Цих європейців дійсно щиро непокоїть втрата національної ідентичності, ісламізація континенту, доведена до абсурду політкоректність, бездумне просування гендерної ідеології у всі сфери життя. І це не маргінали чи вуличні хулігани. Їхня кількість вимірюється мільйонами.
Так само неприпустимо і неправильно казати, що всі українці, які підтримують традиційні цінності, інститут сім’ї, сповідують релігію чи мають консервативний світогляд, застрягли у дрімучому минулому. Що вони виступають проти прогресу і не розуміють сучасного світу. Або, що ще гірше – поділяють цінності «русского міра» і так звані «русскі скрєпи». Подобається це комусь чи ні, та на Заході залишилося дуже багато людей, які мають схожі з консервативно налаштованими українцями погляди. То що тепер усі ці громадяни Європи й Америки є «російськими консервами»?
Ми часто недооцінюємо історичну роль консерваторів у піднесенні Заходу і їхній вплив у світі. Між тим, основний посил консерватизму зводиться до підтримки перевірених часом інституцій, норм і соціальних взаємодій, які довели свою успішність та сприяли побудові кращого, заможнішого, справедливішого соціуму. Консерваторам не подобаються наміри зруйнувати те, що добре працює в ім’я різноманітних спокусливих, але дуже сумнівних теорій соціальної справедливості. Бути консерваторами і не поділяти постмодерністські ліві погляди на соціум – це нормально. Україні потрібно налагоджувати зв’язки і якісну комунікацію з правими. А не автоматично всіх їх записувати в агенти Кремля й демонізувати.
Петро Герасименко, волинський журналіст, аналітик, піар-технолог
