Восьмикласниця з Деревка, що на Любешівщині, Анюта Веремійчик відростила косу довжиною 119 сантиметрів.
Дівчина категорично проти будь-яких махінацій із довжиною свого волосся, пише газета Нове життя.
Ба більше – вона не дозволяє навіть кінчики підрівняти для швидшого росту коси, яку плекає усе життя.
«Ми ніколи не підрізали їй волосся. Один раз тільки в дитинстві її підстригли і після того ніяк», – розповідає Інна Веремійчик, мама школярки.
Та навіть на це Анюта з докором відповідає, що відрізали без її згоди. Так вже вона любить свою косу, що у страшних снах бачить, як її хтось ріже. Хоча саме по собі волосся не створює проблем, адже розчісувати його легко навіть без використання спеціальних гелів та бальзамів.
Феном чи стайлером Анюта теж не користується, а старається висушувати довге волосся самотужки, щоб не пошкодити. Однак шампуню на таку красу йде багацько, адже ретельно вимити потрібно кожен сантиметр.
Вдома заплітається школярка теж без маминої допомоги, але якщо потрібно кудись вийти, то без ще однієї пари рук ніяк не обійтися. Тим паче, що, знаючи про таку любов дівчинки до свого волосся, бабуся подарувала їй цілу книгу з різноманітними зачісками, які Анюта разом із мамою намагаються відтворювати.
«Ми з дитинства їй щось плели. І вона ніколи не казала, що воно їй набридло чи вона не хотіла розчісуватися. Хоч буває й нелегко все це помити, розчесати, заплести. То ж не просто пробігся гребінцем і все, але вона ніколи не жаліється», – розповідає пані Інна.
Також школярка не любить ходити з розпущеним волоссям, тому у повсякденні заплітає косу, «риб’ячий хвіст» чи, як сміються у сім’ї, «юлю тимошенко». Втім для останньої зачіски волосся потрібно вже вкладати у два ряди, а не класично в один. Та найулюбленішою зачіскою дівчинки є гуля, яку вона заплітає для особливих подій.
Звісно, для експериментів дівчинка має цілий асортимент резинок та прикрас, адже усі рідні знають, що подарувати їй на свята. Але з-поміж них вона найбільше любить оздоблені намистинками чи бантиками.
У сім’ї кажуть, що таке ж волосся, хіба що не настільки довге, було в Анютиної тітки, тому генетика зіграла чималу роль. Усе ж інше – наполегливість і велике бажання дівчинки мати таке волосся, як колись було у наших бабусь та прабабусь. Вони вірили, що довгі коси оберігають людину від зла, тому знатися не хотіли з ножицями.
До слова, нинішня довжина для Анюти Веремійчик не є межею. Дівчина мріє, що колись її волосся сягне п’ят і торкнеться землі. Але навіть тоді вона його не обріже.
