Загальновідомо, що легендарна Українська повстанська армія (УПА) зорганізувалась на Волині у поліських лісах. Більшість дослідників лісової армії сходяться на тому, що перші повстанські відділи постали на Сарненщині наприкінці 1942 року, очолювані організаційним референтом ОУН(б) на північно-західних українських землях (ПЗУЗ) С. Качинським – «Остапом» та військовим референтом Сарненського окружного проводу ОУН(б) Г. Перегіняком – «Коробкою».
Офіційно днем утворення УПА у 1947 році Головною визвольною радою (УГВР) визначено 14 жовтня 1942 року.
Але найбільш активно повстанські загони почали створюватись навесні 1943 року, коли українці, які служили в німецькій допоміжній поліції, масово стали переходити до УПА.
На Волині сьогодні маємо велику кількість визначних місць, пов’язаних з діяльністю ОУН-УПА. Окремі з них достатньо «розкручені». Серед найбільш відомих: урочище Вовчак, в якому базувалась «Січ», Колківська республіка, Новозагорівський монастир, де відбувся легендарний бій чоти «Берези».
Але десятки, якщо не сотні, таких місцин на сьогодні є маловідомими та малодослідженими. Серед них і Скулинський ліс, який став колискою перших загонів УПА на Ковельщині. Ще в совєцькі часи на Ковельщині існувала приказка: «Від Білина до Скулина – Самостійна Україна», яка частково була вірною. Оскільки насправді близько 80% території тодішнього Ковельського району контролювалось повстанцями. Фактично в кожному селі, навколо Скулинського лісу, були утворені оунівцями і успішно діяли органи місцевого управління. Тому, якщо брати від Білина до Скулина по колу – через Колодницю, Бахів, Вербку, Дубове, Облапи, Секунь, Гішин, Доротище, Несухоїжські села, Грабово, Стеблі та інші села, то приказка вірна.
Карта ВО Турів
Слід зазначити, що територіально структура ОУН-УПА орієнтувалася на тогочасний радянський адміністративно-територіальний устрій. Сам Ковельський район на той момент мав незначну територію.
Скулинський ліс був не лише центром боротьби на Ковельщині, але Волині в цілому, оскільки саме тут тривалий час розташовувався штаб військової округи «Турів», влада якого поширювалась на територію сучасної Волинської області та південних районів Білорусії.
Звичайно, що армія не могла створитись за один день. Цьому передувала важка і наполеглива праця проводу ОУН (б). Завдяки їхнім зусиллям робота по створенню української підпільної армії швидко поширилась на теренах Волині. Керував процесом Василь Івахів («Сом», «Сонар»), який був призначений влітку 1942 року військовим референтом проводу ОУН на північно-західних українських землях.
Активна підготовка велась впродовж всього 1942 року. В січні військовим референтом Ковельського округу, до якого входило 12 районів, був призначений Юрій Стельмащук («Рудий»), який активно після приїзду в Ковель (лютий-березень) взявся до роботи. Організував збір зброї, будівництво складів, формував кадри. Також провів вишкіл для 100 людей, який пізніше розігнали німці.
Наступного разу Стельмащук з’явився у Ковелі вже в березні 1943 року. З його слів, занотованих слідчими НКВС, дізнаємось, що він зібрав усіх учасників ОУН, які працювали в німецькій поліції, та зі зброєю спрямував їх у ліс. За його ж вказівкою в Ковелі була розбита в’язниця і концтабір, а всі ув’язнені також відправлені до лісу.
Цікаві свідчення залишив житель села Скулин, який служив у німецькому охоронному батальйоні в м. Ковель, Степан Клімук («Рибак»):
…в німецькому батальйоні № 26260 служило 126 українців. Окрім того, в Ковелі була районна і міська поліція, і складалась з українців, комендантом якої був Шабатура Федір («Щука»).25 березня 1943 року німецьке командування нашого батальйону роззброїло всіх українців і відпустило додому, а замість нас набрало російських військовополонених. Нам оголосили, що 28 березня необхідно з’явитись у Ковель, щоб здати форму і визначитись із подальшим проходженням служби. 27 березня ввечері до мене прийшов Супрунович Петро («Хмара») житель с. Старі Кошари, з яким ми разом служили у німців, і повідомив мене, що українці з ковельської поліції зі зброєю пішли в ліс, попередньо звільнивши в’язнів з Ковельської в’язниці і табору. 28 березня, прийшовши в Пович (урочище в Скулинському лісі), ми там застали близько 150 повстанців. Старшим серед них був заступник командира Ковельської поліції Данилевич «Шило» (Данилевич Олександр Платонович, житель с. Облапи). Він сформував дві чоти. Першою став командувати Дятел «Дяченко» (Дятел Сергій Сидорович, житель с. Скулин), а другою – Тюбай «Дубовий» (Тюбай Йосип Федорович, житель с. Облапи). В кожній чоті було по 40 повстанців. Решту людей забрав із собою командир сотні «Орел» і повів їх у Голобський район.Через декілька днів Данилевич зібрав усіх повстанців, які були на хуторі Пович, і оголосив, що ми зібрались для боротьби за Самостійну Україну, і кожен з нас мусить віддати всі сили для досягнення цієї мети. Він же зобов’язав усіх з метою конспірації вибрати собі псевдо.
Олександр Данилевич «Шило»
Протягом певного часу, після мобілізації молоді з навколишніх сіл, утворилась сотня, яку очолив «Дяченко». В його сотні вже було три чоти. Перша «Кубіка» (Зінчук Тихон Миколайович, с. Несухоїжі); друга – «Дубового»; третя – «Залізного» (Ісюк Матвій Омелянович, с. Грабове).
Йосип Тюбай «Дубовий»
Влітку 1943 року сотню очолив «Кубік». Вона входила до складу куреня «Вовчака» (Шум Олексій Панасович, с. Журавлине). Сюди ж входили сотні «Лисого» і «Байди». «Дяченко» був переведений командувати іншою сотнею в інше місце. Сотня «Кубіка» діяла в Скулинському лісі. У своєму складі мала 3 чоти. Чотовими були «Галюда» (с. Секунь), який одночасно був заступником сотенного, та «Дубовий» і «Залізний». В кожній чоті було по 3 рої. Ройовими були: «Вовк» (с. Білин), «Чорнота» (Турійський район), Більшевич Панас (с. Дубове), Мочерук «Грива» (с. Мильці), Микола «Місяць» (с. Облапи).
Іван Байчук «Вербовий» (с. Несухоїжі), який служив у Ковельській поліції і приєднався до повстанців, свідчив на допиті, що
…перед виходом у ліс в Ковель прибув «Вовчак», який разом із Шабатурою переконували нас йти в УПА і боротись за Самостійну Україну. В 12 годин ночі ми виїхали на конях в ліс, в район с. Скулин, куди нас прибуло близько 130 людей. Там під керівництвом «Вовчака» ми стали будувати табір.З цього дня до нас у ліс стало прибувати все більше і більше людей. Спочатку я вступив у сотню «Шила», якою пізніше став командувати «Дяченко». Через деякий час стали формуватися курені. До осені 1943 року чисельність повстанців збільшилася до двох тисяч осіб. Командиром був «Рудий», заступниками в якого були «Вовчак» і «Яворенко» (Павлович Микола Харитонович, с. Седлище).
Дослідник повстанського руху О. Вовк подає, що вже від травня 1943 року відомо про діяльність великих, більше від 500 осіб, повстанських формувань. Серед них він називає і повстанську групу «Озеро» під командуванням Юрія Стельмащука, що діяла на Ковельщині. Сам Стельмащук «Рудий» оцінює чисельність свого підрозділу в травні 1943 року в 410 осіб.
Хутір Пович, на якому з початку 30-х років минулого століття проживало 4 родини, розташовувався за 7 кілометрів від села Скулин. Весною цей хутір заливало водою і що найменше на два місяці він перетворювався на острів, до якого був доступ лише в одному місці. Житель хутора Яків Дятел (рідний дядько «Дяченка») на допиті розповідав, що весною 1943 року саме тут були організовані перші відділи УПА з представників української допоміжної поліції. З початку створення і до весни 1944 року на хуторі постійно перебувало не менше сотні повстанців.
В 1947 році під час обшуку на хуторі в Повичі енкаведисти вилучили листівку, копію якої подаю у власному перекладі з російської без змін та скорочень:
Історичне значення острова ПовичОстрів Пович – це місцевість, яка розташована в північній частині Ковельського району з північно-східного боку Скулинського лісу. Навколо його велике болото, яке зі сходу межує з селом Горно, Маневицького району, на півночі сягає хуторів села Несухоїжі – Край, а із західного і південного боків прилягає до Скулинського лісу.Весною це болото наповнюється водою, яка підтоплює острів Пович з усіх сторін, перекриваючи до нього доступ. Тут є декілька заселених хуторів, люди яких вибрались зі свого села, щоб господарювати подалі від влади.Ця територія належить до села Скулин і знаходиться за 7 кілометрів від нього.Весною 1943 року сюди прибули люди, які першими розпочали збройну боротьбу на території Ковельщини.Тихий, спокійний острів з 27 березня 1943 року перетворився в живий, вируючий центр перших повстанських відділів Ковельщини.Не один раз його «лісові крила пригорнули» втомленого після тривалих бойових операцій повстанця, не один поранений заліковував тут свої рани і вирушав далі продовжувати свою боротьбу.Тут 27 березня 1943 року була організована перша сотня УПА на Ковельщині.Саме тут намічались перші плани збройної боротьби, звідси йшли перші відділи повстанців в бій з червоними партизанами.Острів Пович своїм історичним значенням належить до видатних місць, оскільки він є основною базою і центром перших повстанських відділів.24.09.1946 р. «Панас»Переклав з української на російську мову /підпис/20.06.1947 р.
Василь Сементух «Ярий», «Панас»
Постає питання: Хто є автором тексту, хто ж цей «Панас»? З великою ймовірністю припускаю, що це твір Василя Сементуха «Ярого» (с. Облапи), який також часто використовував псевдо «Панас». Саме він в цей період, з другої половини 1946 року, був референтом СБ Ковельського окружного проводу ОУН та одночасно заступником окружного провідника, і доволі часто саме тоді відвідував Скулинський ліс.
Отже, беззаперечним є той факт, що перші підрозділи УПА на Ковельщині виникли у 20-х числах березня 1943 року в Скулинському лісі. Основною базою були хутори в урочищі Пович, де постійно розташовувались окремі відділи повстанців і тривалий період перебував штаб командира Військової округи «Турів», що входила до оперативної групи УПА-Північ.
Джерело: Ковель media
Автор: Юрій Поліщук, перший заступник голови Волинської облради від фракції ВО «Свобода»
