Друзі, Вам просто пощастило! Пощастило, бо Ви не чули усього того шквалу емоцій, нецензурної лайки про «внутрішніх п…в», усієї тієї словесної перепалки, що стала реакцією на події, пов’язані із імовірною відставкою головкома Валерія Залужного. Можливо, мої побратими і не дуже досвідчені в питаннях політики, але «відпрацювавши» рік на Бахмутському напрямку і залишившись живими, своїм «оголеним нервом» відчули усю фальш запропонованої зміни працевлаштування головкома.
Про це написав на сторінці у facebook майор медичної служби, депутат Луцької районної ради від ВО «Свобода» Сергій Сівак.
Кому нині довіряють військові і пересічні українці? Адже статистика - річ абсолютно вперта, а саме вона свідчить про 88 відсотків довіри Залужному. Скажу чесно, я далекий від бажання створювати і собі, і Вам кумира, проте факт всенародної підтримки головкома красномовно свідчить сам за себе. І якщо довіра до Залужного тривалий час залишається на високому рівні, і навіть неухильно зростає, то довіра до таких державних інституцій, як виконавча, законодавча, судова влади, навпаки - катастрофічно падає. Єдиний інститут до якого ще зберігається народна повага - це Збройні Сили України на чолі з головкомом Залужним. Фактично довіра до держави наразі й ґрунтується на довірі до ЗСУ.
Отож, побратими в розмовах чітко ставлять питання, а чи варто у період , коли під окупацією залишаються 18 відсотків української території та триває позиційна війна, коли вкотре вирішується доля країни та гостро постало питання виживання чи смерті, переходити до внутрішніх міжусобних чвар і «мірятись рейтингами»? Чи допоможе ця ситуація фронту, чи посилить нашу обороноздатність, чи підвищить до нас довіру зі сторони західних партнерів, від яких ми так критично сьогодні залежимо?
Побратими, не особливо досвідченні в політиці, розуміють, що є щось набагато цінніше за засмальцьовані політичні рейтинги, а саме - СВОБОДА, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ДЕРЖАВНІСТЬ нашої БАТЬКІВЩИНИ. Знову ж таки, на думку моїх побратимів, кому підіграють ініціатори цього політичного шоу, породжуючи такі «смачні» інформаційні приводи? Ну звичайно ж, нашим ворогам - росіянам, які вкотре розповідатимуть байки про «недокраїну», що не відбулася і вже не відбудеться. Посіяти паніку і розбрат серед населення – дуже просто, а ось об’єднати громадян навколо ідеї і великої мети, вкрай складно.
Знову ж таки, на думку побратимів, «працювати» на ПЕРЕМОГУ, тобто тягнути щоденного плуга на своїх бойових позиціях зараз потрібно усім - і верховному головнокомандуючому, і пересічному солдату. Тож, декларуючи свою громадянську позицію ставимо під сумнів доцільність запропонованого кадрового рішення. А вже після Перемоги у мирному цивільному житті, розбиратимемося із політиками, рейтингами та усім іншим непотребом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрій Сиротюк: Таємна війна росії в Європі
