19 грудня українці святкують День святого Миколая. Його найбільше чекають діти. Чемним Миколай приносить під подушку різноманітні подарунки, а неслухняним - прутик. Саме у цей день опікувалися сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.
Миколай народився в III ст. у місті Патара на теренах сучасної Туреччини. Дитинство провів в оточенні віруючих людей, був похрещеним після народження. Дядько-єпископ висвятив його у священики в місті Мира. Після загибелі батьків Миколай роздав весь спадок нужденним людям. За життя він зробив багато добрих справ - допомагав бідним, рятував невинних від незаслуженої кари.
Традиційне дитяче свято багато років тому з радістю святкували і дорослі. Українці проводили гучні гуляння та варили хмільні напої. Після, запрягали коней в сани і каталися навколо села. Так дивилися, наскільки слизький сніг випав цьогоріч. На Харківщині варили кутю та узвар, щоб наступного року вродив урожай. Дітям готували "миколайчики" - особливе печиво.
На Поділлі того, хто зайде в хату, називали "полазником" - першим відвідувачем. Якщо подвір'я переходив господар, то мав завітати до худоби з їжею. Прийшовши до хліва він мовляв: "Дай, Боже, добрий день. Щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною".
Схожі традиції були й на Київщині. Домашню скотину кропили свяченою водою та зіллям, просили Миколая вберегти її та родину. Господар промовляв: "Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!".
Готувалися до свята й дівчата. Вони знали, що їх можуть засватати перед Різдвом, тому в цей день наводили лад у скринях та прибирали хату.
Традиційно Миколая вважали захисником на морі. Його заступництва просили козаки та рибалки, маючи із собою ікону чудотворця.
Народ вірив, що який день буде на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.
Сьогодні не можна займатися важкою працею: прибирати, прати, шити. Справи варто перенести на інший день, або переробити в канун свята. Не можна лайтися і сваритися.
