Звістка про те, що у Луцьку на проспекті Відродження затримали жінку з мертвим немовлям у пакеті, шокувала місто. На сьогодні жінці уже оголосили про підозру в умисному вбивстві своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України).
Журналісти ІА «Конкурент» зустрілися з обвинуваченою та розпитали її версію того, що сталося.
Ми не очікували, що Марійка буде вдома, хотіли поспілкуватися з її батьком. Проте двері квартири нам відчинила саме вона. Бліда. Втомлена. Має молодший вигляд, ніж насправді. Запрошує увійти.
Квартира, у якій живе Марійка
Під'їзд
Це – однокімнатна квартира у гуртожитку, яка давно не бачила ремонту. Проте тут чисто. В коридорі рівненько стоять кілька пар взуття, висить верхній одяг. Стоїть дитячий самокат.
Проходимо в кухню. У тісній кімнатці також чисто й охайно.
Кухня
Раніше квартира здавалася в оренду. Пів року тому Марійка з дітьми переїхала сюди з Дачного. Часто з дітьми допомагав її батько, адже вона працювала в одному із супермаркетів міста і не завжди встигала забирати їх із садочка. Їй – 24. Незаміжня.
Марійка плаче. Каже, що не могла б вбити дитину, маючи двох синів – 5-річного Сашка та 6-річного Толика.
«Я хороша мама. Я б ніколи такого не зробила», – каже вона. Зникає десь у квартирі і повертається з альбомами з дитячими світлинами.
«Це перший новий рік Сашуні», – коментує фото, на якому радісно посміхається малюк.
Втомлено сідає. Після пологів ще відчутний біль.
«А це – мій Толик. Я дуже любила їх фотографувати. У цих альбомах – усе їхнє життя. І оце як відвела 16 жовтня у дитячий садок дітей, так і не бачила більше», – розповідає.
Про свою вагітність чотири місяці Марійка навіть не підозрювала. Каже, що не було жодних ознак. Пізніше вона почала стрімко набирати вагу і лише тоді запідозрила про свій стан. Розповідає, що робила не один тест. Востаннє – у вересні. Але жоден не підтвердив вагітність. Також вона жодного разу не відчувала, що в утробі ворушиться дитина. Саме тому не ставала на облік і не звернулася до лікарів.
І вночі 16-го жовтня Марійка народила. Як стверджує, мертву дитину.
Ванна кімната, де усе й сталося
«Десь опівночі я відчула різкий біль внизу живота. Я пішла у ванну, присіла. Відчула, що буду народжувати і відкрутила воду у ванній. Полізла туди. Все сталося дуже швидко. Я народжувала дитину у воді, але її було небагато, не повна ванна», – каже Марійка.
Жінка народила тихо і беззвучно. Дитина також не плакала. Нічого не почув батько, який навіть не підозрював про вагітність дочки.
«Я вийшла з ванної, присіла. Обперлась на ванну руками. Дістала дитину, поклала на рушник на унітазі. Пуповину перерізала ножем. Губки і тіло були синіми. Взагалі дитина в руках вже холодна була. Я не перевертала, не дивилася – хлопчик це чи дівчинка, не чіпала дитину взагалі. Потім у рушнику понесла на ліжко», – розповідає Марійка.
То був хлопчик з масою тіла 3 кг 400 г і зростом 57 сантиметрів. Зі слів Марійки, йому було 7-8 місяців, тобто дитина була недоношеною.
Породілля вирішує покласти дитину у пакет і віднести у лікарню. І вже там, навпроти лікарні на проспекті Відродження, серед ночі телефонує до поліції.
«Я не мала наміру позбутися дитини. Прокурор сказав, що я хотіла дитину викинути у смітник або закопати, але це неправда», – плаче. Її руки тремтять.
Марійка показує стос паперів, у яких йдеться про те, що вона вбила свою дитину, втопивши її. А смерть, як написано у тих документах, настала унаслідок механічної асфіксії – утоплення.
Каже, що її двічі допитували, проте не записали її слів.
«У висновку написали, що дитина була жива. Але дитина народилася мертвою. Де мої слова? Де те, що я казала?» – запитує Марійка.
Ніхто із сусідів не знав, що жінка вагітна. Сусідка, яка побажала бути анонімною, розповідає, що нічого поганого про Марійку сказати не може. Здавалося, що нормальна жінка та мама. А про те, що сталося, увесь будинок дізнався з новин.
Раїса Войтюк живе поряд. Каже, що мало спілкувалася з Марійкою, проте коли розмовляли та бачила сусідку, не помічала її вагітності.
«Коли тут здавалася квартира, то приходила молодь. Вони сиділи, курили. А от до Марійки я ніколи не бачила, щоб приходили якісь компанії. І нічого поганого про неї сказати не можу. Діти її дуже ввічливі, ще здалеку вітаються. У неї і книг дитячих багато, певно, займалася з хлопцями. По-людськи її шкода. Хтозна, як усе було і чому так сталося. Мені здається, у неї мало підтримки», – розповідає жінка.
Наразі суд обрав для Марійки запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці. Відомості за цим фактом внесли до ЄРДР. Якщо вину жінки доведуть, їй загрожує обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Що сталося, має встановити слідство. Проте прикро, що такі, як Марійка, фактично опинившись сам на сам зі своєю бідою, інколи повинні робити вибір. Інколи – страшний. Часто – неусвідомлений. Соціально необізнані, незахищені, поставлені перед складним життєвим вибором люди – у відчаї, бідності і практично нікому не потрібні.
Не нам судити. Хай судить Бог. І правосуддя. Ми вислухали її і йдемо. Марійка зачиняє двері.
Щоб знову сам на сам лишитися з тим, що сталося.
