Минулого тижня українська громадськість була буквально шокована антидержавним висловлюваннями студентки-третьокурсниці юридичного факультету шанованого мною Національного університету ім. Т. Г. Шевченка, Насті Константінової – щодо несприйняття українською патріотичною молоддю виступу в столиці прибічника «руского міра», реппера «Басти» (Василя Вакуленка), котрий у 2019 році концертував у окупованому Криму.
Розмова на камеру – так, між іншими. Між поїздкою на пляж і якимись іншими побутовими справами. Тобто, тоді, як на мене, вона була абсолютно щирою. Специфічний вигляд на обличчі, який ні з чим не сплутаєш, категоричне несприйняття української дійсності, ненормативна лексика через кожні два слова, і головне – люта ненависть до усього українського. Це відчувається в кожному слові і між ними. Ну просто, типовий символічний образ прибічника «рускага міра» в українському суспільстві. Константінова, можливо, не до кінця розуміючи того, «засвітила» себе на всю країну, отримавши шалену відповідну реакцію громадянського суспільства.
А скільки таких «Константінових» навчається в українських «вишах», працює в правоохоронних органах чи в тих же судових адміністраціях? Маю гріх на душі. Не знайомий з творчістю Басти. Реп – не моє. Та й за цього музику почув уперше. Але вийшло так, що саме Баста з «Константіновою» оголила пласт проблем, що десятиліттями залишаються невирішеними: а це –відсутність належного патріотичного виховання в школах та вузах, діяльність правоохоронної системи і багато-багато чого іншого.
Чи була Константінова щирою, коли з папірчика зачитувала вибачення перед українською громадськістю? Не вірю. Скоріше за все, текстівку їй склали стривожені за свої професійні кар’єри батьки. Хоча до них і їхнього минулого теж є багато питань. Також дивує безпринципна позиція новообраного ректорату провідного національного навчального закладу, в стінах якого навчались такі інтелектуали, як Грушевський, Куліш, Драгоманов, Лисенко, Рильський…
Залишити серед студентів, навіть платників-заочників, таку особу, – значить зганьбити пам'ять тих поколінь, що навчались тут у минулому, та й тих, хто сьогодні, сидячи на студентських лавах, декларує активну громадянську позицію, захищаючи українське слово, допомагає українській армії і т.д.
Як і багато українців, не вірю в її щире каяття, тому вибачень не приймаю…
Сергій СІВАК,
депутат Луцької районної ради від ВО "Свобода"
