Днями Любешівщину облетіла чудова звістка – уродженець Погулянки Андрій К. Державною прикордонною службою України нагороджений нагрудним знаком«За мужність в охороні державного кордону».
Про це пише газета Нове життя.
Андрієві трішки за двадцять. Захищати Вітчизну як професійний воїн було його свідомим, виваженим рішенням. Минулого року восени він підписав із Державною прикордонною службою контракт на три роки. Перший досвід військовослужбовця юнак отримав під час строкової служби.
У жовтні 2018 року, маючи 19 років, він поповнив ряди Національної гвардії. Там перебував півтора року. Свого часу Андрій здобув спеціальність «технік-механік» у Любешівському технічному коледжі Луцького НТУ. І майже одразу після отримання диплому пішов в армію. Весною 2020-го демобілізувався. Тоді в країні, як і фактично по всьому світу, було запроваджено жорсткі обмеження через коронавірус. Але, як тільки випала нагода, молодий чоловік поїхав за кордон на заробітки.
Проте дуже швидко зрозумів – хоче бути військовим. Повернувся додому й повідомив рідним, що планує підписати контракт із Державною прикордонною службою.
«Син має такий рішучий характер, що його рішення не обговорювалося. Всі чоловіки в родині служили в армії, зять наш є учасником бойових дій на Донбасі», – каже мама прикордонника Людмила Петрівна.
Як не стискалося від хвилювань материнське серце, з чоловіком благословили свого мужнього соколика боронити рубежі держави. Минулої осені погулянківець знову одягнув однострій. Тільки вже не нацгвардійця, а, як і мріяв, прикордонника. Службу ніс на Любешівщині, доки в січні не направили на навчання а Черкаси. Планувалося, що в березні повернеться, але в його життя, як і всіх українців, внесла страшні своєю руйнацією повномасштабна війна.
«Ми знали, що син воює. Але не казав нам, де саме. Набагато пізніше дізналися, що він зі своїми побратимами тримав оборону Київщини. Щодня давав знати, найчастіше пересилав коротке повідомлення, що в нього все добре. Інколи це було лише просто сердечко. Коли якогось дня взагалі не отримали від Андрія звістки, не заходили собі місця в тривожних передчуттях», – пригадує мама прикордонника.
Віднедавна уродженець Погулянки знову служить на теренах малої батьківщини. Про те, що він удостоєний державної відзнаки, його попередили ще коли перебував далеко від дому. І от днями Андрія викликали до обласного центру, де військове керівництво Волинського прикордонного загону нагородило його нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».
«Щиро вітаємо і пишаємося тобою! Дякуємо за захист! Слава Україні!» – надсилали такі й подібні вітання у соцмережах земляку-прикордоннику.
«Для нас, батьків, родини, головне – щоб Андрій був живий та здоровий. Звичайно, ми пишаємося сином. А загалом він не змінився. Як і раніше, любить пожартувати, бо взагалі по життю є оптимістом», – зазначила Людмила Петрівна. А також додала, що такого виконання пісні «Ой у лузі червона калина», як її заспівав Андрій із друзями, котрі привітали з нагородою, ще не чула. Бо ж співали серцем. Адже в ній – спільні переживання та тверде переконання всіх українців – перемога буде за нами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Волині священник звернувся у поліцію через крадіжку
