– Вгадайте, який у мене позивний? Мій дід був Маглай, мій батько – Маглай. Тож спробуйте довіритися логіці й не помилитеся! - Жартує побратим.
Історією бійця поділилися на сторінці 14 омбр, - інформує ВолиньUA.
Вадим з гордістю розповідає про відважних родичів: діда, що виганяв загарбників ще в середині минулого століття, та батька – відомого у Володимирі правоохоронця, який нині також нищить ворога на передовій.
До Князівської бригади Вадим приєднався у 2020 році, коли пролунав фінальний свисток останнього матчу його футбольної кар’єри. Колись він грав у першій та другій лізі чемпіонату України, а також виступав за молодіжну збірну на міжнародних змаганнях. Тепер він – частина команди Князівських воїнів.
Хлопець зізнається, що сюди його привело дитяче захоплення історією України, любов до зброї, а ще поради друзів та знайомих.
– Можна нескінченно дивитися, як горить вогонь, як тече вода і слухати, як ворог по радіозв’язку ділиться своїми планами. Довгий час моїм завданням було ламати їхні задуми: прослуховувати ефір, допомагати виявляти ворожі БПЛА й піхоту, наводити артилерію. Застав я і часи ООС, а згодом – і велику війну…
За роки служби в піхотному підрозділі Вадим набув цінного бойового досвіду. Тепер він ділиться ним із побратимами.
– На навчаннях зосереджуємось на фізичній, вогневій, тактичній і медичній підготовці. Відпрацьовуємо злагоджену взаємодію, командну роботу. Ми не лише навчаємо, а й вчимося самі, адже війна постійно змінюється.
Незмінним лишається головне – мотивація Вадима. Він воює заради рідних і своєї країни. Щоб після перемоги насолоджуватися життям поруч із тими, хто назавжди у серці – дівчиною та батьками. А зараз їхня підтримка зігріває серце воїна, додає сил міцно тримати зброю, адже саме вона допоможе перетворити мрії на нову щасливу історію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 24 серпня. Цей день в історії: День Незалежності України
